10. День другий

 Вставши з ліжка я потерла очі та подивилася у вікно.Сьогодні має бути хороша погода. Теплі ,сонячні промені вже заповнили кімнату.По графіку в нас о дев'ятій має бути урок.Психологія. 

Психолог спілкувалася з нами на різні , потрібні теми. Від школи до статевого дозрівання. Мені було дуже комфортно розмовляти з ними. Я познайомилася ще з декількома персонами . На сніданку до мене підсів Стас . Ми мило розмовляли та шуткували . Було дуже помітно, що я йому не просто знайома, але я не відчувала до нього великої тяги. Мені подобалось просто спілкуватися з ним . До речі, Майк вже пішов на поправку . Його кладуть на стаціонар у неврологічний відділ. Це задля того, щоб він не допустив цією помилки ще раз. Не думаю , що здорова людина , в тверезому стані таке зробить.Вчора із-за поганої погоди відмінили пікнік в лісі.Табір знаходиться в гущі лісу , тут є багато красивих краєвидів. Добре,що пікнік перенесли на сьогодні. 

Коли ми вийшли з табору нам відкрився густий, дубовий ліс . Сонце вже починало припікати, але під віттям дерев було свіжо й прохолодно. Через декілька хвилин мене вже фотографувала Настя на фоні водоспаду , лісу і туману. У воді лежали невеличкі , гладенькі камінчики .Було справді красиво , як у казці. Шкода, що з цієї казки неможливо було видалити комарів та комах. Як сувеніри я взяла декілька напівпрозорих камінчиків з собою . Я планую зробити з них кольє на пам'ять.На світлі сонця вони переливалися різними кольорами. Після фотосесії ми сіли на покривало та почали розмовляти. Нарешті подруга розповіла про свого хлопця. Він також був у цьому таборі, це було очевидно. Блакитноокий брюнет, типаж моєї подруги. Все було добре, не вистачало лише соняшникового  насіння. Ним зі мною поділилася якась вожата, а я в заміну дала їй кексик. Після декількох партій гри в дурня стало нудно. Хтось з нашої групи взяв карти і всі , хто хотів грали з нами. Після гри я дивилася на гілля дерев , траву , листочки, камінчики. Яке ж все воно красиве та чітке. Я жадно вдивлювалася в кожну деталь. В мене поганий зір, тому окуліст приписав мені лінзи. Ех , яке ж щастя добре бачити. Шкода, що більшість людей не цінують це. А декому взагалі не дано бачити. В моїх думок мене вийняло повідомлення вожатої про те , що скоро сніданок. Воно і на краще, бо вже хотілося їсти. Настя йшла з своїм хлопцем, а я йшла сама. Стаса не було видно. Та й мені самій хотілося прогулятися самій та відпочити від своїх нав'язливих думок.

19:30

Ми з Настею наносили на обличчя глиняну маску та балакали. Який же кайф відпочивати без батьків. Так, тут строгий контроль, але все одно тут краще аніж на дачі. Настя розповідала про побачення з хлопцем. Вона аж світилася від щастя. Було видно, що Влад робив її щасливою. 

21:00

Я поговорила з мамою по телефону. В них все добре, на городі виріс семикілограмовий кавун. Кажуть , що вже  скучили за мною. Чесно кажучи, я трішки теж. Та все одно ще хочу побути тут. Сьогодні був насичений день, потрібно спати . Надобраніч мені.