Розділ 8

Аарон підійшов до панелі, уважно стежачи за даними, що вона відображала. Командний ряд на екрані блимав червоним, і його пальці зісковзнули по старих кнопках, створюючи легкий звук, який луною віддавався в напівтемряві.
— Все має бути готовим, — сказав він, але його голос не звучав упевнено. Він зупинився і придивився до монітора, на якому відображалися дані, про які він не був готовий говорити вголос. — Я… Я не впевнений, що це спрацює. Ми не знаємо, що за програму було запущено на цих пристроях раніше. Якщо помилимось, нас виявлять.
Калі стояла поряд, уважно стежачи за ним. Дрейк був у тіні, готовий до будь-якого розвитку подій. Він знав, що якщо їх виявлять, вони матимуть мало шансів. Але цього не має статися.
— Це місце зберігає більше, ніж ми думали, чи не так? — спитала Калі, роздивляючись панель управління і спостерігаючи за напруженою роботою Аарона. — Ти впевнений, що ми впораємося?
Аарон підняв на неї погляд, і в його очах було щось, чого вона раніше не бачила: не страх, але тривога. Він був тут до того, як вони прийшли, і навіть його досвід не давав йому повної впевненості.
— Я не можу сказати, що впевнений, — він знову глянув на екран. — Але іншого шляху нема. Якщо нам не вдасться активувати головний протокол, все, що ми намагаємося зробити, не має сенсу. Це не просто сховище, Калі. Це — джерело. Джерело енергії, яка може змінити Пустку. Якщо ми його запустимо, у нашого світу з'явиться шанс на виживання.
Калі підняла брови, її обличчя стало серйозним.
— Але хто ще може бути тут? Якщо це «джерело» таке важливе, чи хтось ще не буде шукати його?
— Буде, — підтвердив Аарон. — І не лише рейдери чи шукачі пригод. Я не виключаю, що тут ховаються ті, хто надто добре знає, як використовувати це. Ті, хто давно живе в тіні, поки світ навколо них руйнується. Ти знаєш, про що я.
Дрейк відчув, як його серце забилося швидше. Ці слова були знайомими. Він знав, що це місце не буде пустим. Він уже стикався з тими, хто ховався у тіні.
— Протокол майже завершено, — сказав Аарон, прискорюючи дії на панелі. — Ми не можемо зупинятись. Але нам треба бути готовими.
Двері з гуркотом відчинилися, і з-за рогу, зовсім несподівано, з'явилися ще кілька озброєних фігур у броні. Цього разу вони не ховалися у темряві. Це були бійці, підготовлені та злагоджені.
— Ми думали, ви ніколи не підете, — пролунав голос із темряви. — Протокол не має бути завершено. Ваша гра скінчилася.
Перед ними стояв високий чоловік із темними очима, його обличчя було приховано під металевим шоломом. Він не був схожий на звичайних рейдерів, його рухи були холоднокровними та точними, а погляд — впевненим. То був хтось, хто знав, що робить.
— І хто ви такі? — спитав Дрейк, тримаючись напоготові. — Ви працівники цього місця?
Чоловік відповів не одразу. Натомість він підняв руку, сигналізуючи своїм підлеглим бути насторожі.
— Ми ті, хто спрямовує цей світ у майбутнє, — сказав він. — І це «джерело» — наша мета. Ми не дозволимо вам втручатися.
Аарон вихопив зброю і став поруч із Дрейком і Калі. Він був готовий до бою, але напруга в повітрі була ледь стримуваною. У цей момент Калі помітила, як один із охоронців, що стояв трохи осторонь, вивчав її.
— Вони не такі, як звичайні рейдери, — сказала Калі тихо, придивляючись до їхніх рухів. — Ці люди… вони знають, що роблять.
Чоловік у шоломі зробив крок уперед.
— Ми не можемо дозволити вам запустити протокол. Але ми не вбиватимемо вас. Якщо ви відступите, можливо, ми навіть дозволимо вам піти.
Дрейк стиснув зуби. Він знав, що це був не просто вибір між життям та смертю. Це було щось більше. Це був вибір, який вирішить долю Пустки.
— Ти говориш про майбутнє, — сказав він. — Але якою ціною? Щоб світ залишився таким, як є, ти готовий знищити все, що лишилося живим? Ми не дозволимо, щоб це сталося.
Чоловік замовк, потім ледь усміхнувся, начебто випробування тривало. Аарон обережно підійшов до панелі, готуючись захищати їхню справу за будь-яку ціну.
— Тоді ми робимо вибір, — сказав він, і тієї ж миті на екранах перед ними з'явився код: останній крок в активації.

*************

Для читачів.

Під час новорічних свят оновлення можуть бути не щоденними, а через день-два. Потім все повернеться до звичного графіку.