Розділ 8

Посилання на телеграм канал є розміщеним в моєму останньому блозі  (тут не можна вставити силку) або ж шукайте його за назвою: MG_Drafts

Ізабелла

Прокинувшись вранці від приємних сонячних променів у вікні, я потягнулася в ліжку. Неділя — єдиний за останні кілька тижнів вихідний день. Раніше, коли справи у компанії йшли набагато краще, була також і субота, однак, відколи все почало котитися у… велику чорну діру проблем, директор сказав, що ми працюємо й в суботу. Зараз я ж щиро сподівалася, що Радіон має клепку в голові, щоб знову повернути цей день.

Я піднялася в ліжку на ліктях і взяла телефон у руку. З кухні почулося тихе брязкання посуду, і я посміхнулася, встала з ліжка і вийшла, на ходу зав’язуючи пасок на талії.

— Що це ви тут робите? — сказала я, посміхаючись і заглядаючи в кімнату.

Лео стояв на високій табуретці, а за столом сиділа Єва, тримаючи в своїй ручці ножик та банани.

— Ми готували тобі сніданок, — сказав Лео, повертаючись.

Я посміхнулася, заходячи всередину, і погладила Єву по волоссячку, а опісля підійшла і, піднявши брови, глянула на Лео, котрий стояв біля плити, де лежала упаковка з пластівцями та молоко.

— Ну так. Ти ж щаслива?

Лео з такою надією глянув на мене, що я не стримала посмішки.

— Лео хотів приготувати тобі пластівці, а я нарізала фруктів до них, — пояснила Єва, махаючи своїми ніжками. — Але ти зіпсувала сюрприз, зайшовши сюди.

Єва помітно спохмурніла, а Лео зіскочив зі стільця, підбігаючи до сестри й обіймаючи її.

— Не засмучуйся. Ми обов’язково зробимо це завтра, — прошепотів Лео на вухо сестрі, і я посміхнулася, підійшовши та обійнявши їх обох.

— Ходіть сюди, солоденькі мої. Отже, ви вирішили влаштувати мені сюрприз, так?

Вони обоє закивали, а я посміхнулася.

— А в мене є сюрприз для вас.

— Справді? Який?!

Вони обоє одразу відхилилися від мене, дивлячись своїми захопленими милими очима, і я засміялася.

— Сходимо в торговий центр? Можливо… в кіно?

Я запитально схилила голову, а обоє дітей заплескали в долоні.

— Прямісінько зараз?!

Я кивнула головою:

— Ну так. Але спочатку ми поснідаємо та вмиємося.

Малеча одразу кинулася обіймати мене.

— А ти купиш мені великого-великого ведмедика? Того, котрого я показувала тобі минулого разу? — одразу спитала Єва, дивлячись в мої очі.

Лео обурено похитав головою:

— Ні! Купи краще мені той костюм Супермена.

— Ні! — знову засперечалася Єва, і я засміялася.

— Ну все, не сваріться. Біжіть вмиватися, а я доготую сніданок.

Вони обоє зіскочили з крісел, досі сперечаючись, і пішли у ванну кімнату, а я, посміхаючись, піднялася та витягла іще дві тарілки. Мій телефон у кімнаті задзвонив, і я відірвалася, повертаючись до кімнати та піднімаючи слухавку.

— Ізі, вибач, я не написав тобі вчора. Був зайнятий…

Я посміхнулася, почувши голос Гліба.

— І чим же? — поцікавилася я, а тоді важко видихнула. — Глібе, просто… не роби так більше. Я хвилювалася. Щастя, що знайшла номер Артура, і він сказав мені, що ви на вечірці.

Гліб по той бік важко видихнув:

— Я вже не маленький, Ізі…

Я глибоко вдихнула. Звичайно ж, чого іще очікувати від Гліба. І в принципі він мав рацію… Хлопцеві вже давно двадцять два, але він завжди повідомляв мене, якщо не приходив додому, бо знав, що я все одно хвилюватимуся. А вчора… я справді не на жарт злякалася, коли він не повернувся додому та не повідомив мені.

— Гаразд. Ти маєш рацію... Я їду з малими в торговий центр, підемо в кіно. Тобі щось купити потрібно?

— Та ні. В мене все є…

Я видихнула:

— Добре. Тоді бувай.

Я скинула виклик і стала нарізати фрукти. Коли закінчила це, то Лео з Євою саме повернулися і злетіли на свої місця за столом. Я поставила готові пластівці перед ними та поцілувала кожного в щічку, а тоді взяла телефон і сіла поруч з ними.

Екран засвітився, і я глянула на смс від Радіона. Взявши телефон у руки, прочитала повідомлення.

Радіон: Це непогано. Але я хотів ви показати тобі нову будівлю офісу. Можливо, тоді зміниш ідею?

Я хмикнула, а тоді заблокувала телефон та вимкнула сповіщення на його номер. Ще б чого!

— Отже, і на який фільм ми підемо? — спитала я, дивлячись спочатку на Єву, а опісля на Лео, котрих тримала за руки, і посміхнулася.

Ми були вже в кінотеатрі, і обоє дітей зацікавлено дивилися на вивішені афіші.

— Давай це, — сказав Лео, тицьнувши пальцем у постер із мультфільмом від Діснея, де було намальовано кілька принцес.

— Ні-і-і-і-і, ти потім будеш казати, що це було нудно, — відказала Єва, дивлячись на брата.

— Але якщо ми підемо на якусь страшилку, то ти будеш плакати, і ми підемо посеред фільму, — сказав Лео, так само склавши ручки на грудях.

Я не стримала власної посмішки. Ці двоє або робили щось разом, або сварилися через те, що вибирали щось одне для одного.

— Давай тоді глянемо ось це!

Я закашлялася, коли Лео тицьнув пальцем на якийсь романтичний підлітковий фільм, де була позначка 18+. А коли Єва схвально почала кивати, то миттю вирішила взяти ініціативу:

— Давайте глянемо «Красуня та Чудовисько». Гм? Що скажете? Ви любите цю казку.

Єва покрутилася на місці, а тоді глянула на Лео:

— Тоді він весь фільм скиглитиме, яка Красуня дурненька!

— А ти говоритимеш, яка Красуня чудова, — відказав Лео.

Я важко видихнула:

— Якщо вам обом стане нудно, ми просто вийдемо. Гаразд?

Діти ствердно кивнули головами, і ми покрокували до каси. Там вдалося взяти останні квитки, і ми зайшли в залу та миттю сіли на свої місця. Я була здивована від того, що все розкуплено. Не думала, що на такі мультфільми є ажіотаж.

Ми сіли на свої місця, а опісля в залу зайшов хлопчик років восьми і сів через одне сидіння від мене. Лео миттю перехилився через мене, дивлячись на хлопчика.