56. Алекс. По-чесному.

Наступний день був вихідним, тож Алан зранку був удома, і я вирішив, не відкладаючи в довгий ящик, поговорити з ним. 

— Зайдеш у бібліотеку? — тихо запитав, коли ми обоє виходили з їдальні після сніданку. 

— Добре, — похмуро відповів він і ми разом пішли в бік бібліотеки.

Коли ми увійшли досередини і я зачинив двері, я поглянув на Алана і сказав: 

— Хочеш більше дізнатися про те, що задумали твоя мати і її батько? 

— Навіть якщо так… Як ти це уявляєш? — він насупився. — Вони мене з собою на свої таємні зустрічі не беруть і напрошуватись я не буду. Я все ж не ідіот.

— У мене скоро будуть пара “жучків”, які можна встановити в її кімнаті, а потім все прослухати… Правда я не можу увійти в її кімнату, тому й вирішив попросити тебе. 

— Ти так кажеш, ніби вона розмовляє з дідом прямо вдома, — хмикнув Алан, схрестивши руки на грудях. — Та батько тут все контролює, він не міг би зайти на територію.

— Я тобі скажу одну таємницю, тільки про неї не варто нікому говорити, — я понизив голос. — До нашого будинку веде мережа підземних ходів, хтозна хто їх зробив і коли. І я не знаю, чи відомо про них батьку. А от твій дід точно користується одним із цих ходів, щоб з'являтися тут  непоміченим…

— Чому всі в цій родині знають більше за мене? — він поглянув на мене. — Навіть ти. Це все твій Макс. Зізнайся, хто він? 

— Я потім тобі скажу, добре? — запитав я. — Зараз я пообіцяв мовчати, але через деякий час все розповім. Одне точно можу сказати зараз: він не наш ворог. 

— Ти хочеш, щоб я повірив, що мій головний ворог, ворог мого батька — це моя мати, — Алан зітхнув. — Я все ще не хочу вірити в це, навіть після всього, що знаю.

— Я не думаю, що вона прямо хоче нашкодити батькові, може, твій дід використовує її в своїх цілях, не кажучи про те, які ці цілі насправді. Я дізнався, що він планує вбити мене. Хтозна, чи не захоче і тебе кудись відправити подалі, щоб ти не заважав? Думаю, краще нам знати про те, що вони задумали. 

— І як моя мати відреагувла? — запитав Алан. — На ті його слова про твоє вбивство.

— Вона сказала, що обіцяла моїй матері зберегти моє життя, — здається саме так говорив Макс. 

— Ну хоч вона не вбивця, — він знов зітхнув. — Це добре. 

— Так, можливо, нам вдасться щось записати і надати батькові записи, щоб він знав про все. І він зможе переконати твою матір, що дід маніпулює нею…

— Я встановлю ці ваші жучки, — кивнув Алан. — Але в мене до тебе ще одне питання, — він уважно подивився на мене. — Коли ми розберемось з родинними справами, що ти будеш робити? Після твоєї промови там, в залі, мене не покидає відчуття, що ти зробиш якусь дурницю. Не думай, мені добре, що ти не рвешся керувати в метрополії, але все ж я не хочу, щоб тебе посадили за слова типу тих, що ти казав тоді.

— Я вже пообіцяв батькові, що не буду казати нічого подібного, — зітхнув я. — Розумію, що повівся необачно. Так що можеш бути спокійний, більше такого не станеться. 

— І правильно, — він кивнув. — Ідеалісти помирають першими. Щоб вижити в світі політики, треба вміти вертітися. Або кожного разу битися ніби на смерть. Але битися на смерть — не в твоєму стилі. 

— Думаю, з тебе вийде справжній політик, — сказав я. 

— Побачимо, — замислено відповів Алан. — Що ж, давай свої жучки. Хочу якомога швидше з усім цим розібратись, почути все на власні вуха. 

— Ось вони, — я простягнув йому коробочку, яку дав мені Макс. — Треба прикріпити їх у якомусь місці, де їх не знайде прибиральниця. 

— Він шпигун, — раптом сказав Алан. — Макс. Шпигун.

— Чому ти так думаєш? — запитав я. 

— Сильний, хоч і виглядає слабким, надто розумний, завжди в потрібному місці і в потрібний час.  І ці жучки… Він не вперше це все робить. Жучки на мені… Може, то теж була ваших рук справа? Тоді зрозуміло, як ви знайшли мене раніше за батька, — він уважно подивився на мене. 

— Думаєш, якби він працював на батькових ворогів, він би став ризикувати життям, рятуючи тебе? 

— Ні, — він похитав головою. — В цьому і нестиковка… Я не знаю, чий він шпигун. Навіть гадки не маю.

— Зараз він на нашому боці, — сказав я. — Він хоче нам допомогти. І я думаю, що без нього нам обом було б непереливки…

— Це єдиний момент, через який я не здав його батькові, — насупився брат. — Але ти все одно надто ризикуєш, довіряючи йому. Що як колись він приведе в цей дім вбивць чи ще когось? Не думав, що через тебе він хоче підібратись до батька? А ще Діана… Він і її хоче використати, — він зітхнув. — Вона уникає моїх дотиків… Ми і цілувались всього два вечора з усіх. 

 — Якщо Діані подобається Макс, то що ти можеш зробити? — я зітхнув. — Мабуть, тобі не варто зациклюватися на ній, адже є багато гарних дівчат, які були б раді зустрічатися з тобою…

— Я кохаю Діану, — вперто сказав Алан. — І не збираюсь уступати її твоєму слузі… Все одно Макс — просто слуга, а зі мною вона могла б переїхати до метрополії і почати тут нове життя. 

 — В будь-якому випадку, він не налаштовує її проти тебе, — запевнив я його. — Якщо ти хочеш боротися за її прихильність, то можеш це робити, але не думай, що Макс щось спеціально задумав проти тебе. Якби він хотів тобі нашкодити, ти б про це вже давно дізнався.