51. Макс. Що вона тут робить?

— Ти якийсь замислений після тієї розмови з братом, — сказав я, коли ми вже йшли в штаб, де мали зустрітись з Дейвом і обговорити наш план підготовки до дебатів Алекса проти Алана. 

 —  Та ніби все нормально, ми домовились про співпрацю, — відповів Алекс. 

— Не довіряй йому надто сильно, Алан все робить так, як вигідно йому, — нагадав я. 

 — Звісно, я це все добре знаю… До речі, він вважає, що ти шпигуєш на його матір, і почав мене переконувати, що тобі не можна нічого говорити… Це добре, що він так вважає…

— Ага, — я кивнув. — Значить, хоч їй мене не видасть, а це найбільший ризик для нас зараз. Бо ж до батька він і так з аби-чим не піде. 

— Він ображений на батька. За те, що той не спішив його рятувати, коли Алан був у заручниках. На матір теж сердитий. Я сказав йому, що вона і її батько можуть бути причетні до викрадення. 

— Блін, це ризиково. Впевнений, що він тобі повірив? — я зазирнув йому в очі. — Що він не видасть ці підозри матері? 

 — Повірив, бо вона про щось сама проговорилася, ну, типу, що викрадачі йому все одно б не зашкодили. От йому й здалося підозрілим, звідки Емма те все знала…

Коли ми вже завернули в коридор, який вів до нашого передвиборчого штабу, я побачив, що біля дверей стояла Діана. Вона одразу помітила мене. 

— Що вона тут робить? — сказав я тихо, майже зупиняючись. 

— Може, скучила за тобою, — насмішкувато сказав Алекс. 

— Ти ж знаєш мою історію, може, мені взагалі не треба зближуватись з нею…

Поки я її не бачив, поки ми з Алексом були в небезпеці, то все ніби було добре, як би парадоксально це не звучало. А тепер, коли я бачив її, то знов відчував те, чого хотів би не відчувати. 

— Ну, ми не вибираємо, в кого закохуватися, — сказав він. 

— Я на хвилину, — я зітхнув і все ж пішов до Діани. 

Підійшов ближче, відчув аромат її парфумів, і серце забилось швидше. Якого біса це все зі мною відбувається, я хотів більше не думати про неї…

— Привіт, ти в справах? — запитав я зазирнувши їй в очі. 

 — Хотіла дізнатися, як твої справи, — вона подивилась на мене. — Чула, тебе було поранено…

Я озирнувся по сторонах і торкнувся долонею її ліктя. 

— Давай відійдемо в якусь порожню аудиторію, не хочу говорити в коридорі…

— Добре, — кивнула вона. 

Ми пройшли коридором, я вже не дивився ані на Алекса, ані на все навколо, просто пройшов до кінця коридору і завернув в першу-ліпшу відчинену аудиторію. Щойно ми зайшли туди і я прикрив за нами двері, я обійняв Діану і притиснув до стінки, одразу ж цілуючи її в губи. 

 — Я дуже хвилювалася за тебе, — прошепотіла вона. 

— Все добре, — я провів кінчиками пальців по її щоці. — Я в порядку. Я завжди в порядку, казав же, вмію постояти за себе, не переживай.

 — Все ж, це було надто необачно з вашого боку…

— Тобі все доповіли? Про той порятунок? Батько, певно, стежив за мною через той телефон, — я зітхнув. 

— Так, звичайно, — вона теж зітхнула. — Думаю, тобі перепаде на горіхи за таке самоуправство. 

— Він був в курсі, — відповів я. — Ну, сам же дав мені телефон і дані з жучків на Алані, — коли я згадав про Алана, мені знов стало якось неприємно. А його здоровʼям вона вже поцікавилась?... Чи перший я хоч в цьому?

— Алан якийсь не такий як завжди, — сказала вона, ніби прочитавши мої думки. — Надто мовчазний. Раптом він щось підозрює? 

— Алекс трохи розпатякав йому зайвого, — сказав я дещо невдоволено. — Ну, не те щоб розпатякав… Але те, що вони взагалі говорять майже по душах мені не подобається. Я не довіряю Алану, та й не зможу довіряти. Він надто сильно любить владу і хоче її отримати, думаю, навіть за будь-яку ціну. 

 — Алекс занадто довірливий, його легко ввести в оману нібито хорошим ставленням, — погодилась вона.  — До речі, що там з тими виборами в універі? 

— Це типу наше прикриття. Ми занадто мало часу проводимо вдома, — я зітхнув. — І Алекс ляпнув батькові про ті вибори. Тепер доводиться реально брати в них участь.

 — Алан казав, що готує на дебати якийсь сюрприз…

— Було б добре, якби ти дізналась, який саме. Не хочу я від нього більше сюрпризів. І так наш штаб зіпсував нещодавно, — я насупився. 

 — Не хоче говорити, — вона знизала плечима. — Може, й не має якогось сюрпризу, чесно кажучи, йому останнім часом було зовсім не до виборіів. А це просто бадьориться. Але якщо раптом щось дізнаюся, одразу напишу тобі. 

— Діано, я… — я зазирнув їй в очі, але перервав себе на півслові. — Будь обережна.

— Я якраз це саме хотіла сказати тобі, — вона усміхнулась. 

— Все, краще мені повернутись, — я зітхнув. — І тебе, певно, Алан може шукати, якраз закінчились пари, — я відвів погляд. 

 — Добре, — вона вже ніби зібралась іти, але потім озирнулась. — Максе, я хотіла, щоб ти знав… Ти дуже важливий для мене…