49. Макс. Як каже Алекс, «нам втрачати нічого…»

Я відправив повіломлення батькові і навіть не очікував, що той відповість майже одразу, тож коли телефон в моїй руці завібрував, я одразу ж подивився на повідомлення:

— Він пише, що це мій прокол, — я зітхнув. — Все через те, що я пішов його шукати. І що тепер відповідальність буде на мені.

— Але ж це несправедливо! — вигукнув Алекс. — Що, потрібно було нічого не робити?  І він же сам знав, що ти йдеш, ти сказав йому…

— Так, знав, — я кивнув. — Але від цього нічого не змінюється. 

— А якщо тобі не виконувати їхні завдання, що вони можуть зробити? — сказав Алекс. — Якщо ти приміром десь заховаєшся на той період, який потрібно зачекати, допоки ти зможеш повернутися у свій час? Може, це найкращий вихід? 

— Якщо я піду, думаєш, вони не придумають щось інше? — запитав я. — Думаєш, я їхній єдиний варіант?

— Ну, я зрозумів, що вони не збираються нас вбивати чи робити ще якусь шкоду… Тому хочу, щоб ми подбали про твою безпеку. 

— Я не знаю, що вони придумають. Не впевнений, що точно не завдадуть ніякої шкоди, — зізнався я. — А якщо мене поміняють, то… Сам розумієш, це може закінчитись не так райдужно.

 — Значить, нам треба просто потягнути час. Скільки днів лишилося до твого повернення? 

— Я навіть не знаю, що станеться, якщо я повернусь, — раптом подумав я. — Свідомість над цим тілом, певно, повернеться до його власника? А раптом всі ці занурення взагалі вбили ту свідомість?

 — А може, його свідомість переселилася в твоє власне тіло? — запитав Алекс. — І потім ви поміняєтесь назад? 

— Думаєш, таке може бути? — я навіть не розглядав такий варіант, він застав мене зненацька. — Але тоді моя сестра може бути в небезпеці. Хоча… Мені казали, що відправлять мене в майбутнє, але нічого не казали про те, що це буде інше тіло. Тому я взагалі без поняття, що з ним…

— Може, ти залишишся тут? — раптом запитав він.  — А то хтозна, що може трапитися під час нового переходу… Якщо це експеримент, то тебе може просто закинути у зовсім інший час. А тут ти принаймні вже знайшов друзів… Мене. І Діану…

— Я і сам хотів би лишитись. Якби не Саша, то лишився би. А так, я маю хоча б спробувати повернутись, — я зітхнув.

 — Так, я розумію, — Алекс зітхнув. — Ну що ж, життя продовжується, будемо сподіватися, що твій батько нічого не зробить тобі. Адже в них вже не буде часу засилати до нас нового шпигуна. Переселення вже ж зовсім швидко має відбутися? 

— Так, — погодився я. — Якщо вони щось не викинуть… Не знаю, у мене є підозри, що вони так просто не поїдуть. 

 — Ну, думаю, це й на краще, їм загрожують великі проблеми, тож не думаю, що вони будуть застосовувати до тебе якісь репресії. 

— Сподіваюсь, ми все встигнемо, — відповів я. — Я не хочу повертатись не побачивши, що тут все хоч якось налагодилось. 

— Завтра ще ті дебати, — сказав Алекс. 

— А ми так і не продумали твою стратегію, — нагадав я. — Блін, але з тебе б дійсно міг вийти хороший політик. Якби при владі були такі люди, то може все було б не так погано.

— Мені ніхто не дасть проводити таку політику, як я б хотів…

—  І то правда, — погодився я. — Певно, це мене твій оптимізм заразив. 

— Хіба що переконати батька… Щоб він став на мій бік,  — Алекс знизав плечима. — Але це було б занадто казковим варіантом розвитку подій. 

— На таке точно не варто й сподіватись, — я зітхнув. — Хоча він дійсно сильно любить тебе. І твою матір, схоже, любив. От хто точно мав би на нього важелі впливу… Хоча, знову ж таки одна людина при владі не зможе плисти проти течії. Принаймні, довго.

— Так, тут треба хіба міняти всю вертикаль влади, — сказав Алекс. — Але я точно не зможу цього зробити. Хоча навіть якщо я зможу чимось допомогти людям за стіною, це вже буде недаремна праця. Хочу, щоб їм жилося краще…

— До речі, ти колись казав, що просив Алана дізнатись щось про свою матір, — замислено сказав я. — Може, вона дійсно ключ. Він так нічого тобі і не сказав?

— Поки що нічого, але, може, завтра я нагадаю йому про його обіцянку. 

— Якщо Емма і її батько були причетні до його викрадення, і якщо йому це правильно донести… Можна і з ворога зробити союзника, — припустив я. 

 — Так, думаю, якщо розповісти про протистояння між батьком і дідом, то Алан стане на бік батька…

— І тоді він практично буде грати так, як нам треба, може навіть дізнається про якісь плани твоєї мачухи, — продовжив я. — Якщо ти зможеш його контролювати, то і мені буде простіше потім покинути це місце. Ви все одно брати, що б там не було. Крім того, він хотів врятувати Діану… Може, він дійсно не такий безнадійний. 

 — Що ж, спробуємо якось на нього вплинути, — сказав Алекс. — У будь-якому випадку, втрачати нам особливо нема чого…

***

Ось і чергова глава, дяк за коменти та підтримку
що б ви хотіли, щоб я згенерував? Які зображення? Можна навіть щось кумедне по типу повстанців з десертами) замовляйте, я згенерую в наступній главі =))
Також буду вдячний за підписку на мою сторінку і сердечко книзі, вона бере участь у конкурсі =) 
Ось вирішив показати вам кумедний варіант обкли:
https://i.ibb.co/YfCbB36/Default-blond-male-student-and-dark-hair-male-student-portrait-1-jpg.webp