48. Алекс. Кожен має продовжувати грати свою роль

Я нетерпляче чекав повернення Макса, а його все не було. Навіть почали закрадатися підозри щодо справжніх задумів Емми. Раптом з ним вирішили розправитися, якщо Алан поділився з матір’ю своїми враженнями про мого помічника. 

Вже збирався йти шукати його, але двері відчинилися, і на порозі з’явився сам Макс. 

— О, я вже думав, що з тобою щось трапилось, — сказав я. — Та Емма дуже небезпечна…

— Вона допитувалась, чи не ти підлаштував те викрадення, але насправді хвилювалася, ніби знає, хто саме за всім цим стояв. Наші підозри щодо її батька тепер здаються мені ще більш логічними, — відповів Макс. — Але це значить, що тепер в нас буде ще більше турбот…

— Думаєш, вона звалить вину на мене?  — запитав я. 

— Ні, — Макс похитав головою. — Вони не такі дурні. Скинуть все на того конкурента, ну, я б на їхньому місці зробив саме так.

— Але ж батько також не дурний, а він сам вважає малоймовірним, що той дрібний конкурент усе це придумав і втілив у життя…

— Але і на Емму він думати не буде, — сказав Макс. — Добре, що хоч мене ні в чому поки що не підозрює.

— Що ж, може, він просто спустить все на гальмах… Якщо дійсно підозрює, що у всьому замішаний його тесть, то не стане виносити сміття з хати. Але буде насторожі, і нам треба бути дуже обережними…

— Так, нам треба серйозніше взятися за прикриття, тим паче, скоро ті дебати, ти вже придумав промову, чи що там треба? Твій батько думає, що ми днями і ночами займаємось передвиборчою кампанією, — нагадав Макс.

— Нічого ще не придумав, може попрошу штучний інтелект, щоб щось мені написав, — сказав я. 

— Краще попроси Дейва, здається, він в цьому розбирається, — запропонував Макс.

— Добре, — погодився я. — Цікаво, що буде в промові Алана. От якби підглянути, щоб потім знайти якісь контраргументи і добре підготуватися до дебатів. 

— Треба буде подумати в цьому напрямку, — погодився Макс. — Давай послухаємо, про що вони там щебечуть з мамцею?

— Чудово, вмикай, — з ентузіазмом сказав я. 

Макс дістав телефон і увімкнув програму. Ми одразу почули голос Емми:

— А під час того, як тебе врятували, ти не чув нічого підозрілого? Спробуй пригадати, це дуже важливо, сину! 

— Ніби ні, — відповів він коротко. — А що?

— Мені незрозуміло, звідки Алекс і Макс дізналися, де ти знаходишся…

— А, так вони почепили на мене жучка, — відповів Алан. — Самі зізнались і зняли його, коли все закінчилось. Хотіли вивідати мої секрети, щоб перемогти на виборах.

Якусь мить Емма мовчала, ніби переварюючи цю інформацію. А потім запитала:

— Ти впевнений, що зняли? Бачив, як вони це робили? 

— Так, — знов сказав він. — Тепер буду уважнішим з цим. Мамо, а що батько? Коли я зник, він щось робив?

— Ну, він підключив свою охорону, всі розшукували тебе… Потім він сказав, що вияснив, що це зробив його конкурент на виборах. 

— Зрозуміло, — замислено відповів Алан. 

— Думаю, він може здогадатися, — Макс закусив губу. — Якби батько чіпляв прослушку то дійсно напевно причепив би з жучком.

— Треба з ним поговорити, — сказав я. — Тільки придумати якусь теорію, в яку він би повірив, щоб вона була правдоподібною. 

— Зізнатись, що жучок типу наш? — запитав Макс. — Але тоді він не буде їх носити… Хоча може тепер це єдиний варіант.

— Хтозна, може й краще, щоб він їх не носив, — знизав плечима я. 

— Тобі так, а мені ні, — нагадав він. — Не забувай, що мені дали місію…

 — Але так можна логічно пояснити, що почали перевіряти його кімнату і речі, знайшли жучки, і подумали, що то встановив батьків конкурент. Тобто, ніхто не дізнається, що ти видав цю таємницю. 

— Може, ти й маєш рацію, але що як тоді мені скажуть знов впускати когось? Або самому робити цю роботу? — він зітхнув. — Ще гірше, якщо вони тепер встановлять їх без нашого відома… Хоча, Емма вважає, що жучок наш, то може вона сама скаже Алану не носити його. 

— А може, навпаки, залишить? Може, їй самій вигідно, щоб ти стежив за ним і доповідав їй? 

— Як варіант, — погодився Макс. — Навіть не знаю, як нам краще вчинити. 

— Може, спитай у своїх кураторів? 

— Так, як варіант, — він кивнув. — Там я теж маю продовжувати грати свою роль. Тоді так і зробимо, — він дістав мобільний і швидко написав якесь повідомлення. — Коли відповість — все видалю. 

— А тоді вже ми вирішимо, чи варто говорити з Аланом і що йому казати…

***
ось і чергова глава, дяк за коменти та підтримку

АРТ