Розділ 14. Пропозиція, яка змінює все

Марк якраз застібав блискавку на великій дорожній сумці, коли Аліса тихо підійшла й обійняла його ззаду, ніжно притулившись щокою до його широкої спини. Вони нарешті були самі, далеко від чужих очей та розкішних пасток.

— Знаєш, — ледь чутно сказала вона, — попри все те нічне божевілля... це був найкращий відпочинок у моєму житті. Ми наче пройшли якесь чистилище, витримали удар і вийшли з нього набагато сильнішими. Хотілося б ще хоча б на пару днів залишитися в цьому раю, але вже без жодних «сюрпризів».

Марк повернувся до неї, обережно перехопив її тонкі зап'ястя й усміхнувся: — Ти права, люба. Ми перемогли на чужому полі. Тепер ми принаймні знаємо, чого варті насправді.

Раптом у двері номера коротко й енергійно постукали. Не чекаючи на запрошення, на порозі з'явилася Марі — як завжди сяюча, з небезпечними іскрами в очах і загадковою, хижою посмішкою на губах.

— О, ви вже збираєтеся? — вигукнула вона, театрально сплеснувши в долоні. — Негайно відкладіть валізи! Корал хоче терміново з вами поговорити. Це не терпить жодних зволікань.

Марк насупився, його внутрішній застережний датчик миттєво зреагував на тон жінки. — Марі, наш трансфер до аеропорту через три години. Що сталося?

Марі підійшла ближче, змовницьки понизивши голос до довірчого шепоту, але її збудження неможливо було приховати: — Забудьте про трансфер. Якщо ви не погодитеся на те, що він скаже, за вами пізніше прилетить приватний борт. Корал чекає на вас у своєму кабінеті. Я думаю, він збирається зробити вам пропозицію, від якої ви просто не зможете відмовитися. Він ніколи не помиляється в людях, Марку, а ви його... по-справжньому вразили.

Аліса здивовано переглянулася з Марком. У її погляді, попри пережитий нічний жах, раптом спалахнув азарт і жіноча цікавість. Поїздка, яка мала стати звичайною, короткою відпусткою, несподівано прочиняла двері в зовсім інший світ — світ великих грошей і безмежних можливостей, де, як виявилося, залізна гідність іноді цінується дорожче за золото.

— Ну що, — Марк повільно опустив важку кришку валізи, так і не застібнувши її до кінця. — Сходимо, послухаємо, що скаже господар цього «раю»?

— Тільки якщо ми знову вийдемо звідти переможцями, — виклично усміхнулася Аліса, поправляючи волосся.

Вони вийшли з номера, залишивши свої речі в напіврозчиненому стані — наче німий натяк на те, що ця подорож ще дуже далека від свого фіналу.

Кабінет Корала вражав своєю холодною, монументальною величчю: масивні меблі з рідкісного темного дерева, старовинні морські карти на стінах і величезне панорамне вікно від стелі до підлоги, що виходило на кришталево-безкрає море. У повітрі завис тонкий, ледь помітний аромат дорогих кубинських сигар і свіжозвареної кави. Корал сидів за величезним письмовим столом, але, побачивши пару, одразу підвівся, зустрічаючи їх стриманою, але цілком щирою посмішкою господаря.

— Проходьте, сідайте, — спокійно запросив він, вказуючи на глибокі крісла з дорогої шкіри. — Як вам спалося після вчорашньої примітивної та безглуздої забави Волкана?

— Дякуємо, все добре, — рівно відповів Марк, обережно опускаючись у крісло. Аліса влаштувалася поруч, міцно й гаряче тримаючи чоловіка за руку.

— Кави? — запитав Корал, власноруч розливаючи димний напій у порцелянові чашки. — Вона тут найкраща на всьому узбережжі, Марі особисто стежить за кожною поставкою з Колумбії.

— З радістю, дякуємо, — кивнула Аліса, намагаючись вгамувати легке тремтіння в пальцях.

Корал розставив чашки, повернувся на своє місце і дуже уважно, майже рентгенівським поглядом подивився на Марка.

— Марку, я не буду ходити довкола й витрачати ваш час. Ви мене вразили. Те, як ви розібралися з Волканом... це було феноменально. Ніхто в моєму оточенні ще не зміг так впевнено, тихо і рішуче протистояти його брудним психологічним іграм. Його примітивний азарт зазвичай діє на людей як гіпноз, вони втрачають глузд, але ви виявилися міцнішим за будь-який його сценарій.

Корал зробив коротку, майстерну паузу, даючи своїм словам важко влягтися в повітрі.

— У мене працюють найкращі професіонали. Я їх ціную, поважаю — і я просто не можу дозволити собі відпустити таку людину, як ви. Тому я пропоную вам офіційну посаду адміністратора готелю. За дуже, повірте, хорошу зарплату. Фактично ви будете моєю правою рукою тут, Марку. У вас є рідкісний талант — бачити людей наскрізь, розуміти їхні приховані мотиви, і при цьому ви ні за яких обставин не зраджуєте своїм принципам. А в нашому бізнесі це безцінно.

Марк і Аліса знову переглянулися. Це була не просто щедра вакансія — це було абсолютне визнання їхньої сили та стійкості.

— А щодо Аліси... — Корал м'яко перевів погляд на дівчину, яка слухала його, затамувавши подих. — Мені відомо, що у вас є диплом медсестри та солідний досвід. Ми якраз шукаємо висококваліфікований персонал для нашого закритого медичного центру. Ідеальне поєднання для вас обох, чи не так?

Корал тонко усміхнувся, бачачи, як його слова досягають мети.

— І щоб ви абсолютно не хвилювалися про побут — за вами залишається номер люкс, все включено до кінця сезону. А далі подивимося. Сезон тільки починається, Марку, а ви вже стали абсолютними переможцями на моєму полі.

Аліса відчула, як її серце забилося десь у самому горлі. Все це здавалося якоюсь неймовірною, дикою казкою. Вона так мріяла про ковток розкішного життя, а тепер їм пропонували не просто тимчасовий відпочинок — їм дарували квиток у цілком нове, сите й безпечне життя в цьому тропічному раю.

— Дякуємо за таку високу довіру, Корале, — нарешті озвався Марк. Його голос залишався спокійним, але в ньому вже з'явилися нові, залізні нотки рішучості. — Це неймовірно щедра пропозиція. Нам із Алісою потрібен деякий час, щоб усе обдумати й прийняти рішення.

— Звісно, Марку. У вас є час до вечора. Але я більш ніж упевнений, що ви приймете правильне рішення. Я ніколи не помиляюся в людях. Навіть у таких складних, як ви.