Глава 12

Алан

— Якось я вже був заручений і навіть закоханий. Ось тобі ще один факт про мене, — доїдаючи найніжнішу телятину по-бургундські, переводжу погляд на Василину, щоб оцінити її реакцію.

— Закоханий? — Лебідка напружилася. Хороший знак, все-таки я їй не байдужий. — І що сталося?

— Як тобі обід? — Не поспішаю відповідати відразу, серце з кожним ударом штовхається до неї, наче навіжене. Вона ще не поїхала, а я вже не уявляю нашу розлуку.

— Моя мама приготувала б краще, а так непогано. Я не зловтішаюся, просто констатую факт, — зітхає синьоока, апетит у неї явно не дуже. — Не хочеш розповідати?

— Два роки тому я збирався одружитися. Освідчення, взаємні почуття, навіть придбав цей будинок, ми обидва хотіли будувати сімейне життя, народити дітей, збирати родичів на Різдво. ...Ось тільки перед весіллям я застав її в ліжку свого найкращого друга. Мабуть, моя наречена хотіла порівняти, або її почуття були вигаданими, швидше за все її просто вабила моя забезпеченість. Тоді я зрозумів, що кохання – це найбільший самообман, тест на виявлення лохів, коли бажане сприймаєш за дійсність. Після цього я став підходити до вибору коханок дуже вибірково, запобігаючи цьому самому коханню і забезпечуючи себе максимальним задоволенням у ліжку. Складно було розповідати на лекціях студентам про силу кохання, коли я сам у нього на той момент не вірив. Певно, у ті роки я виховав ще тих циніків.

— Досі не віриш? — зустрічаємось поглядами і мене прошиває імпульсом, один раз, другий, третій, наче наші душі спілкуються закодованими посланнями.

— Як не дивно, але я повірив у кохання знову. Завдяки одній парі, вони запалили в мені віру і мені захотілося відчути це почуття ще разочок. Тільки я тепер парубок збіса досвідчений, на обманку не куплюся, мені потрібне справжнє, щоб раз і назавжди. У всі часи кохання було найсильнішим мотиватором. Воно може зруйнувати імперії і воно може зцілити, повернути втрачений сенс розбитому серцю, — сподіваюся, вона розуміє мої натяки.

— Я теж гадаю, що натрапила на обманку, що переплутала почуття дружньої прихильності з коханням. Сьогодні зустрілася з колишнім і у мене ніби очі розплющились. Думаю, справжнє почуття воно інше… не можу пояснити… це наче коли твоя душа затягнута складним вузлом і тільки його ласкаві пальці, його голос, його ніжний пестливий погляд здатні розв'язати цей вузол, щоб ти змогла зітхнути на повні груди та ожити поряд із ним. …Піду, зателефоную мамі, — вона так швидко опустила очі, почервонівши при цьому, я дуже сподіваюся, що вона мала на увазі саме мої пальці та мій голос.

Я чув, як вона розмовляє, але ні слова не зрозумів, а коли Василина повернулася із заплаканими очима, стало ясно, що я недаремно підключив адвоката.

— Говори, — беру у свої долоні її обличчя, щоб вкотре потонути у цих синіх очах-океанах.

— Я згодна прийняти твою пропозицію, — я ще раніше помітив, що, коли вона скривджена чи засмучена, її губи стають пухкішими, до них так і тягне припасти, увібрати в себе. Певно неправильно лізти до неї з поцілунками саме зараз, дівчина засмучена, а тут я зі своїми шаленими бажаннями. — Тата готують до операції, лікар сказав, що відкладати ніяк не можна, бо ми можемо його втратити. Операцію призначили на вівторок, тобто за чотири дні. Мама в жаху від суми, яку їй озвучили, їй такі гроші за чотири дні не зібрати. Бідним людям дешевше жити, ніж хворіти та вмирати. Сто двадцять тисяч.

— Доларів?

— Ні, гривень, — хитає головою, а я тим часом лізу в кишеню за телефоном, вбиваю курс долара до гривні та недоречно пирхаю.

— Ва-си-ли-но, для мене це взагалі не гроші, я дам більше, щоб вистачило на ліки та належний післяопераційний догляд. Зараз замовлю тобі квиток на понеділок. Кажи номер картки, переведу тобі потрібну суму.

…Ось тільки після моїх слів її очі не висохли від сліз, вони не сяють захопленням та полегшенням, вони, навпаки, засмутилися ще дужче.

— Чому ти це робиш для мене? Алане? — Від її шепоту по моїй шкірі повзуть мурашки, а це трапляється вкрай рідко.

— Тому що можу і тому що хочу бути поряд з тобою. Ніякої каверзи, синьоока. Ось такий я хлопець… трохи пришиблений і трохи потрясний.

— І мені доведеться кохатися з тобою?

— Ну… звісно, після твого повернення. Принаймні мені цього б хотілося. Але я не стану тебе примушувати, почекаю, коли сама дозрієш вже на тверезу голову, — насолоджуюся тим, як її щоки заливає фарбою. Ура, вона вже дозріла, але мудро почекати, це ще один привід для неї повернутися. — Ти скажеш батькам звідки гроші?

— Краще скажу, що взяла кредит. Вони не зрозуміють, якщо дізнаються, що я вийшла заміж за кілька днів після розтавання з Генкою. Їм би ще про Генку якось м'яко натякнути, я обіцяла йому не видавати його секрети.

— Хм... тоді у мене буде ще одна умова, Ва-си-ли-но. Я не хочу, щоб ти брехала батькам, тим паче я тобі телефонуватиму щодня по відеозв'язку. Як ти їм це поясниш? Щоденний звіт кредитору? Ми не почнемо спільне життя з брехні, погана прикмета. А твій колишній вже дорослий хлопчик, якщо йому вистачило сміливості укладати в своє ліжко мужиків, тоді нехай нашкребе залишки гідності і зізнається рідні про свій свідомий вибір. Тупо та боягузливо ховатися за спиною у дівчини. …Лебідко, я дуже хочу познайомитися з твоїми батьками хоча б по телефону для початку. У понеділок ти поставиш свій розпис і сядеш на літак вже як моя дружина.  

— Добре. Якось розберуся з батьками. Будуть ще якісь умови? — підтискає свої губки-вишеньки.

— Якщо ти летиш додому, отже технічно я програв наше парі і зобов'язаний виконати три твоїх бажання. У тебе буде час їх вигадати. Виконаю, коли повернешся. І… буде ще одна умова. Остання. Я тебе зараз поцілую і більше не торкнуся. Наступний наш поцілунок буде вже за твоєю ініціативою.

— Коли повернусь? — видихає і дивиться прямісінько мені в очі, затамовує подих, чекаючи на поцілунок.