Глава 10

Василина

— Привіт, пупсику! Познайомимося ближче? Я Ден, люблю, коли дівчата зверху, — дихає на мене алкогольною відрижкою, а наступної секунди руки Алана вже відтягують мене від цього мажора і його голос не залишає жартівнику жодних сумнівів.

— Але спочатку тобі доведеться познайомитись зі мною, а потім з дуже милим травматологом, який вправить тобі щелепу. Ця дівчина зі мною, — оу, Павичі навіть гарчати вміють.

— А ти типу такий крутий? Чуєш, душнило, нас більше, тому ми й тебе зможемо приголубити після того, як розважимо твою подругу.

— Та годі тобі, Дене, хочеш, щоб нас виперли з клубу? — намагається утихомирити цього кретина один з його друзів. — Підчепиш собі іншу чікулю. Тут підстилок вистачає, навіть у ціні можна зійтися.

— Цей недоумок крім трипера більше нічого собі підчепити не зможе, якщо не навчиться чемно поводитися з нормальними дівчатами, — видаю я, розлютившись. Я така, мене можна роздраконити за пів секунди. — Мій хлопець займався боксом, між іншим! Тому відваліть, поки маєте шанс!

— Ходімо, охолонеш, агресивна ти моя, — Алан згрібає мене в оберемок і тягне до нашого столика, подавши знак офіціанту. — Ва-си-ли-но, а ти гаряча дівчинка. Чоловіки це відчувають. Ледве битися за тебе не довелось, але ти варта того, щоб тебе завойовували. І ти назвала мене своїм хлопцем, ти помітила? Ти ж в усьому така гаряча, я правий?

— Можливо, — хапаю другий коктейль, який мені послужливо подали і смокчу соломинку під цим багатозначним професорським поглядом. — Натякаєш, що я й у ліжку маю бути гарячою? Поки що не вдалося перевірити, як слід, бо мій хлопець був трохи… іншої, як виявилося, орієнтації, не зміг розкрити мого потенціалу. Напевно, тому я така зла, бо недо… люблена.

— Алкоголь, виявляється, чудово розв'язує тобі язика, лебідко, — посміхається Алан. — Ти диво, Ва-си-ли-но. Я у цьому навіть не сумніваюся. Пий повільно, інакше швидко сп'янієш. І що мені потім з тобою робити?

— Якщо я нічого не захочу, то нічого робити і не доведеться. Он та дівчина поглядає на тебе вельми зацікавлено, — киваю на ряд табуретів біля барної стійки, де сидить у позі королеви ночі доволі гарна та стильна дівчина.

— Послугами повій не користуюся, — пирхає Алан.

— З чого ти взяв? Навіщо одразу ображаєш дівчину? Може, вона просто самотня зірка у пошуках свого єдиного?

— Моя наївна незрівнянна дівчинко, повір, я вмію відрізняти самотніх дівчат від елітних повій. Їх вистачає у цьому закладі, бо до цього клубу ходять лише люди з товстими гаманцями. Ми будемо сперечатися про повію чи поговоримо про нас? — Посувається до мене ближче, затискаючи мене в кутку диванчика.

— Про нас? — роблю великий ковток, тоді як Алан досі цмулить ще перший коктейль. Я так розумію, він і не збирається напиватися з горя. — А що про нас говорити? Ти по-дружньому запросив у нічний клуб свою домробітницю, щоб показати їй життя нічного Чикаго.

— Ну, Ва-си-ли-но, хіба після таких вареників наші стосунки можна назвати дружніми? Ні, це щось набагато більше, — Ти подивися якийсь котяра, як грає голосом, поглядом, кінчиками пальців, що пестять моє коліно.

— А ти всіх своїх домробітниць схиляв до любовної інтрижки? — другий коктейль вставив мені ще більше, треба зупинитися, але по ходу це не входить у плани нашого професора.

— Ні, ти перша. До тебе у мене працювали жінки похилого віку. І з чого ти взяла, що я схиляю тебе до якоїсь інтрижки? А якщо я закохався і хочу від тебе дітей? Таких дівчат, як ти, я ще не зустрічав, тут все набагато серйозніше, Ва-си-ли-но.

— Та ти у нас майстер заливатиме сироп у вуха. Ходімо танцювати, адже ми сюди для цього прийшли, — ставлю келих на столик, хапаю його за руку і Алану не залишається нічого іншого, як знову йти зі мною на танцмайданчик.

— Тільки цього разу мені хочеться бачити твої очі, а не дупцю, хоча вона у тебе теж апетитна, — заявляє він мені, притягуючи ближче до себе. Дія алкоголю посилюється в кілька разів під впливом його забійної харизми. До того ж він класно танцює, ці чуттєві плавні рухи, ніби закодовані елементи ритуалу спокуси, ніби ми не в клубі, а в спальні, ще хвилина і почнемо позбавлятися одягу. Мене не так заводить музика, як його манера танцювати. І схоже, що це діє не лише на мене. Якісь дві дамочки починають активно відтирати його від мене, мало не ліктями штовхаються, щоб прилипнути до цього стильного красунчика. Але Алану не звикати, він постійно купається в жіночій увазі, здається, навіть не проти, якщо вони залізуть своїм пустотливими пальчиками йому під сорочку. Ще й усміхається їм! Думаєш, професоре, я їх від тебе відтягуватиму? Дудки! Демонстративно задкую та посилаю йому повітряні поцілунки. Я за тебе з цими тітками битися не буду, але мені цікаво, який ти зробиш вибір. Врізаюся в якусь пару, перепрошую, а Алан тим часом ухилившись від липучок вже мчить до мене.

— Вирішила втекти? — обіймає і тут, як на гріх, починає грати повільна та до біса романтична мелодія.

— А ти вирішив відмовитися від загравання досвідчених кралечок? Вони тебе хотіли, — оббиваю руками його за шию, хміль разом із блаженством розтікається по венах і я вже не проти, що руки Алана гладять мою спину, ковзають по моїх стегнах, а губи ніжно торкаються мого вуха. 

— Навіщо вони мені, якщо я хочу тебе? — шепоче і безсовісно стискає мою дупу, натренувався, мабуть, на варениках. — Кожен твій плавний рух стегнами, Ва-си-ли-но, зводить мене з розуму.

Його зводить з розуму, а я вже задихаюся.

— Тут нема чим дихати, дуже жарко, — бурмочу, намагаючись відсторонитися. — Може, вийдемо на свіже повітря?   

— Давай повернемося за наш столик.

Але як тільки ми приземляємось на м'який диван, Алан смикає за мотузку, балдахін опускається, відрізаючи нас від сторонніх поглядів і ці чуттєві чоловічі губи, раптом накривають мої, вимагаючи поцілунку…

І я... не встояла... і виною тому не два коктейлі, а спори харизми цього красеня, які вже давно проникли в мою кров. Як тільки його губи торкнулися до мене — я відчула дику спрагу… потребу напитися цим поцілунком досхочу, впускаючи його вмілий язик, який почав не поспішаючи освоювати нову територію, дражнячи мою пружину зсередини. М-м-м-м… це не поцілунок – це нектар, так мене ще не цілували, так зухвало, безсоромно і так смачно. Захлинаюся, забувши, як дихати, тану і водночас тремчу. Якась частина мене хоче віддатися йому прямо тут, інша частина, тверезіша, штрикає мене під ребра, змушуючи зупинитися. Тому що одне діло, коли тобі зносить дах від приголомшливого чоловіка поряд з тобою, і зовсім інша річ – віддатися йому в нічному клубі. Це точно не про мене, я навіть п'яна таких фінтів не відколювала, хоча… якщо бути чесною я взагалі ніяких фінтів не відколювала, була порядною дівчиною, просто одного разу мені не пощастило закохатися не в того хлопця або мені здалося, що я закохалася, бо порівнювати було ні з чим, а для Генки я була гарним прикриттям.