Ціна репутації

Розділ 4

Мати завжди вважала, що серйозні розмови слід вести після вечері. Батько дотримувався протилежної думки: якщо проблема достатньо важлива, немає сенсу дозволяти їй зіпсувати ще й десерт.

Сьогодні я вирішив підтримати батька.

— У нас виникли проблеми з імператорським убором, — сказав я, щойно нам подали основну страву.

Батько відклав ніж.

— Що сталося?

— Експертка з Aurelia House виявила кілька невідповідностей. Поки що вона не може підтвердити ні датування всієї конструкції, ні те, що убір справді належав імператриці Сяоцюаньчен.

— Але ж його перевіряли перед купівлею.

— Перевіряли. Попередні дослідження не виявили підстав сумніватися у справжності матеріалів. Але це ще не доводить, коли виготовили сам убір.

Мати перевела погляд із батька на мене.

— Тобто ми не знаємо, чи він справді належав імператриці?

— Саме так. Деякі частини могли замінювати або реставрувати пізніше. Поки дослідження не завершені, робити висновки зарано.

— І скільки часу це займе? — запитав батько.

— Сьогодні я розмовляв із міс Селбі. Вона поки не може назвати точних строків.

Батько насупився.

— До церемонії залишився місяць.

— Я пам'ятаю. Саме тому й хотів поговорити з вами сьогодні. Гадаю, нам варто розглянути можливість її перенесення.

— Перенесення? — перепитав батько. — Еріку, ми вже погодили дату з китайською стороною. Запрошені представники музею, наші партнери, преса. Ти уявляєш, що означає змінити все за місяць?

— Уявляю. Але якщо ми проведемо церемонію, не дочекавшись остаточних результатів експертизи, ризикуємо опинитися в значно складнішому становищі.

Мати поклала виделку.

— Але ж ми придбали його законно. Хіба музей не може прийняти убір, навіть якщо він не належав імператриці?

— Якщо з'ясується, що він справді старовинний, але належав іншій особі, це одна справа, — пояснив я. — А якщо виникнуть серйозні сумніви щодо його віку, доведеться переглянути саму можливість передачі.

— І ти пропонуєш усе скасувати? — запитав батько.

— Ні. Лише дочекатися результатів. Китайській стороні можна пояснити, що ми хочемо завершити дослідження перед передачею предмета музею.

Батько замислено подивився на мене.

— Ми вже підписали угоду про дарування. Змінити строки передачі може бути не так просто.

— Тоді спочатку потрібно з'ясувати, які в нас є можливості.

— Завтра попрошу юристів переглянути умови угоди, — сказав батько. — А ти поговориш із представниками музею.

— Домовилися.

— Тільки без поспішних заяв для преси.

— Навіть не збирався.

Мати полегшено зітхнула.

— От бачите. Можна ж усе обговорити спокійно.

Я ледь усміхнувся. Спокійно — так. От тільки від цього проблема нікуди не зникала.

Я зробив ковток вина. Якщо ми поки не могли встановити, що саме придбали, варто було хоча б з'ясувати, як цей убір до нас потрапив.

— Нагадай, хто порекомендував нам Крістофера Вейла?

— Себастьян, — відповів батько. — Вони вже співпрацювали раніше. Здається, коли Себастьян шукав предмети інтер'єру для одного з наших готелів.

— А чому ми зупинилися саме на Oriental Heritage?

— Не одразу зупинилися. Я попросив Вейла підібрати кілька надійних торгових домів і дізнатися, що вони можуть запропонувати. Спочатку ми розглядали різні варіанти.

— І що було серед пропозицій?

— Живопис, скульптура, старовинні предмети декоративного мистецтва. Але я хотів знайти щось особливе, бажано пов'язане з імператорським двором. У Річарда Восса виявилося кілька цікавих прикрас.

— І серед них фенгуань?

— Саме так. Ми розглядали й інші предмети, але цей убір вирізнявся. За документами, він належав імператриці Сяоцюаньчен. Погодься, для музейного дарунка це мало зовсім інше значення.

— А сам торговий дім ви перевіряли?

Батько подивився на мене з легким здивуванням.

— Еріку, Oriental Heritage працює на антикварному ринку понад п'ятдесят років. Спеціалізується на азійському та близькосхідному мистецтві, має солідну репутацію. Ми ж не купували імператорський убір у першого-ліпшого торговця.

— Я цього й не кажу. Просто хочу зрозуміти, наскільки ретельно перевірили сам предмет.

— Восс придбав його в Гонконгу. До убору додавалася ціла папка документів: історія попередніх власників, два листи британського офіцера, старі описи. Усе це перевіряли. Сам фенгуань порівнювали зі збереженими зразками імператорських головних уборів того періоду. Конструкція, оздоблення, матеріали, навіть сліди старіння — усе виглядало відповідно до заявленого віку.

— І жодних сумнівів?

— Нічого такого, що змусило б відмовитися від придбання. Експерти не виявили очевидних невідповідностей.

— Але поглиблених лабораторних досліджень не проводили?

— Ні. Китайський музей попросив додаткове незалежне підтвердження датування перед прийняттям дарунка. Тоді Восс і порекомендував Aurelia House.

— Зрозуміло. Маркус зараз збирає всі документи щодо придбання. Хочу ще раз простежити весь шлях — від першої пропозиції до підписання договору.

— Це розумно, — погодився батько.

— І поговорити із Себастьяном.

Батько подивився на мене уважніше.

— Сподіваюся, ти не збираєшся звинувачувати його в тому, що він познайомив нас із брокером?

— Я лише хочу дізнатися, як вони познайомилися і наскільки добре Себастьян знає Вейла.

— Тоді просто запитай. Не потрібно влаштовувати допит.

— Я постараюся бути чарівним.

— Ось цього я й боюся, — озвалася мати.

Я всміхнувся.

Наші із Себастьяном стосунки ніколи не були особливо простими. Він був старший за мене на чотири роки, бездоганно освічений, працьовитий і, якщо вірити родинним переказам, у дитинстві майже не завдавав дорослим клопоту. Останнє я завжди вважав перебільшенням.

Тепер він успішно керував Alden Developments, девелоперською компанією в складі нашої групи. Я не мав підстав сумніватися в його професійних здібностях, хоча іноді підозрював, що Себастьян волів би керувати значно більшою частиною сімейного бізнесу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше