Наввипередки з темрявою

Світло від пульсуючого енергоядра заливало просторий зал холодними блакитними й білими відблисками, вихоплюючи з темряви химерні металеві конструкції та застиглі тіні минулого. Гуркіт магнітних кілець здавався ритмічним серцебиттям колосальної машини, що тримала цей випалений світ під землею на штучному диханні.

Твін підійшов до головної консолі, розташованої на самій огородженій платформі над прірвою плазмового реактора. Наніти в його куртці знову ожили, приємно лоскочучи плече та випускаючи тонкі інформаційні нитки, які самі потяглися до роз'ємів інтерфейсу. Екран термінала миттєво спалахнув тисячами рядків коду.

— Ядро стабільне, — голос юнака лунав дещо напружено серед гудіння масиву. — Його ємності вистачить не лише на те, щоб живити цей купол вічно, а й на те, щоб накачати наш квантовий генератор на повну потужність. Ми зможемо зробити стрибок без ризику розпастися на атоми в якійсь новій радіаційній пастці.

Гаррі підійшов ближче, тримаючи імпульсну гвинтівку на ремені, і обережно торкнувся краю консолі.

— Але підключення до такого джерела вимагатиме часу, — зауважив інженер, вдивляючись у складні схеми перерозподілу енергії. — Нам доведеться замкнути контури на кілька годин, а за цей час система безпеки Купола може вирішити, що ми — несанкціоновані споживачі.

Хром різко розвернув своє титанове вухо до темного тунелю, що вів углиб секторів інкубації. Червоне світлодіодне око кота застережливо блимнуло.

— Часу у нас обмаль, — спокійно, але різко кинув кіт. — Сенсори фіксують зміну тиску в нижніх рівнях. Щось велике й не таке мирне, як Зоі, рухається сюди з глибших відсіків. Вони йдуть на слід активної плазми.

Зоі різко випрямила спину, її екзокостюм тихо гуднув сервоприводами, а на скроневому модулі знову спалахнув холодний синій індикатор. У її очах промайнув відблиск тривоги.

— Протокол оборони сектору активовано незнайомцями, — промовила вона, дивлячись на темний прохід. — Вони вже тут.

— Швидше, ходімо звідси! До бітрака! — заволав настоятель, різко розвертаючись і кидаючись назад металевим містком до виходу, забувши про свій звичний спокій і міцно притискаючи до грудей залізний хрест.

З глибини темних тунелів дочувся низький, вібраційний гуркіт, що луною котився по бетонних перекриттях Купола 960. Металеві сходи здригнулися від важких кроків, що наближалися з неймовірною швидкістю. Густі тіні у проходах почали розгортатися, випускаючи на світло холодні спалахи багряних оптичних сенсорів.

— Вони вже на нижньому рівні! — різко кинув Хром, зриваючись із місця і мчачи попереду всіх своїми безшумними лапами. Його штучний інтелект на максимальній частоті прораховував маршрути відходу.

Енні схопила таксу під пахву і щодуху побігла слідом за котом, задихаючись від вологого повітря підземелля. Гаррі та Твін йшли останніми, тримаючи наготовані імпульсні штурмові гвинтівки й прикриваючи відступ.

Зоі різко розвернулася на краю платформи енергоядра. Попри те, що вона щойно звільнилася від мережевого контролю, її бойові алгоритми екзокостюма спалахнули автономною ініціативою. Дівчина-кіборг підняла важкий плазмовий карабін, націлюючись на темний отвір тунелю, звідки вже виривалися перші металеві силуети переслідувачів.

— Tікайте. Я затримаю їх, — твердо сказала вона, і в її голосі вперше зазвучала справжня, нічим не підроблена рішучість.

— Давай без тупого героїзму, — крикнув Гаррі і різко смикнув її за важку руку екзокостюма, тягнучи за собою в бік темного виходу, де вже зникали решта членів групи.

Зоі здивовано кліпнула, але інерція потужних механічних приводів і сила інженера зробили свою справу — дівчина-кіборг втратила рівновагу на секунду й побігла слідом за людьми, рятуючи не лише їх, а й своє власне нове, таке крихке життя.

У цей же момент із темного тунелю з гуркотом вирвалися кілька масивних бойових андроїдів із чорного композиту. Їхні багряні оптичні сенсори спалахнули вогнем, а зброя на плечах почала розгортатися для залпу. Потужний плазмовий розряд розірвав повітря там, де секунду тому стояли втікачі, залишивши на підлозі палаючу вирву.

— Вогонь! — крикнув Твін, різко розвертаючись разом із Гаррі.

Дві імпульсні гвинтівки одночасно виплюнули сліпучі заряди енергії. Потужний імпульс влучив у першого андроїда, рознісши його чорний композитний корпус на тисячі палаючих уламків, але з темряви вже перли нові хвилі ворогів.

— До машини! Хутчіш! — гаркнув Хром, що вже чекав біля роззявлених дверей бітрака, готовий у будь-яку секунду натиснути на гашетку внутрішньої турелі.