Дівчина з номером 301

Твін різко зупинився біля розбитого робочого місця техніка, де серед купи уламків і попелу валявся металевий предмет із привабливим матовим блиском. Твін підняв з підлоги дивну зброю — то була важка імпульсна штурмова гвинтівка з енергетичним накопичувачем. За кілька кроків ліворуч Гаррі зробив те ж саме, підібравши аналогічний зразок футуристичного озброєння і перевіривши рівень заряду на вбудованому дисплеї.

Команда обережно просувалася вузьким технічним коридором, що вів углиб комплексу до енергетичного ядра. На шляху до ядра їм зустрілась дівчина-кіборг в екзокостюмі з написом «301» на плечі і металевим модулем на скроні.

Вона стояла біля вимкненої настінної панелі, безпорадно набираючи щось на своїй консолі на зап'ясті. Синій світлодіод на її скроневому імпланті тривожно блимав, а губи беззвучно повторювали одну й ту саму фразу:

— Об'єкт 301. Зв'язок з мережею втрачено. Об'єкт 301. Зв'язок з мережею втрачено...

Хром миттєво висунувся вперед, його титанове вухо заклацало, налаштовуючись на її внутрішній частотний діапазон, а червоне око оцінювально засковзало по пошкоджених роз'ємах екзокостюма.

Дівчина-кіборг різко відірвала погляд від своєї панелі. Її порожній, позбавлений емоцій погляд зупинився на механічному тілі кота. Синій світлодіод на скроні затріпотів у шаленому ритмі.

— Ідентифікація... Об'єкт Хром. Директива... Не визначено, — з металевим скреготом пролунав її голос через зовнішній динамік екзокостюма.

Не чекаючи відповіді, дівчина-кіборг різким, відточеним рухом підняла важкий плазмовий карабін і впевнено навела його прямо в груди людям, що застигли в коридорі. Енні злякано схлипнула, а Гаррі інстинктивно підняв щойно знайдену імпульсну гвинтівку, проте постріл не пролунав.

— Об'єкти, ви маєте повернутися до відділу селекції для завершення протоколу, — холодно чеканила вона заготовлені алгоритми безпеки.

Хром не зробив жодного захисного руху, його титанове вухо спокійно хильнулося вбік. У його штучному інтелекті вже мільйонною часткою секунди раніше прорахувався єдиний безпечний сценарій виживання.

— Ти маєш підключити дешифратор до своєї консолі, — механічно сказав кіт, плавним рухом лапи вказуючи на Твіна. — Цей об'єкт зніме блокування.

Твін миттєво збагнув хитрий маневр Хрома, хоча відверта брехня про «об'єкт із дешифратором» виглядала ризикованою авантюрою. Юнак не вагаючись зробив крок уперед, демонструючи портативний термінал у своїй руці й намагаючись триматися максимально спокійно.

Обіткана суворими інструкціями системи, Об'єкт 301 на мікросекунду вагалася, опрацьовуючи запит. Потім її жорсткий погляд дещо пом'якшився, плазмовий карабін повільно опустився донизу, а вільна рука виставила вперед передпліччя із мерехтливою консоллю.

— Авторизація запиту... — пролунав її механічний голос.

Твін не втрачав ні секунди. Він різко активував бездротове підключення свого дешифратора до її екзокостюма і одразу ж запустив глибокий пакет обходу системних бар'єрів. На екрані його пристрою замість звичних цифр потекли каскади зашифрованих файлів. Юнак одночасно почав переписувати ізольовані алгоритми її несправної свідомості, знімаючи блокування пам'яті, і паралельно качати у свій буфер повну архітектурну базу даних про цей випалений радіацією світ.

Синій світлодіод на скроні дівчини-кіборга затьмарився, а потім спалахнув теплим, живим білим сяйвом. Повіки Об'єкта 301 здригнулися, ніби вона вперше за довгі роки намагалася зробити справжній людський подих.