Перезавантаження світу

Світло аварійних ламп у центральній залі наукового комплексу вихоплювало з темряви пилові завіси та ряди мертвих терміналів. У центрі простору височів масивний циліндр квантового генератора, що гудів рівним, напруженим басом, насичуючи повітря запахом озону.

Інженер Гаррі — батько дівчинки — сів за головну консоль управління. Його втомлені пальці швидко забігали по сенсорній панелі, відкриваючи глибокі системні шлюзи, до яких підключився портативний дешифратор Твіна. На екрані загорілися тисячі рядків рухомого синього коду — це були перепрограмовані наніти, які досі утворювали захисний купол навколо бітрака.

Гаррі підняв погляд на розгублених супутників, затримавши його на Твіні й Хромі.

— Якщо дещо змінити код у програмуванні нанітів, — сказав Гаррі, а в його голосі вперше за довгий час прозвучала надія, — вони зможуть розмножитися і очистити цей світ від біологічної загрози, що вбиває людей.

Хром різко повернув титанове вухо, його світлодіодне око спалахнуло яскравим, холодно-блакитним світлом.

— Розмножитися? — перепитав кіт, і в його механічному голосі пролунав металевий сумнів. — Гаррі, ти розумієш масштаб? Це не локальна дезінфекція. Це мільярди мікроскопічних машин, яким доведеться перелопатити цілу планету, кожну п’ядь землі й кожен куток повітря, зараженого вірусом. Якщо розрахунки хибні хоча б на знак після коми, вони не зупиняться на патогенах. Вони зжруть усе.

— Але це наш єдиний шанс, — твердо відповів інженер. — Цей світ мертвий. Тут більше немає нікого, крім щурів і цього бункера. Якщо наніти не знищать вірус зсередини, ми ніколи не зможемо повернутися додому чи випустити людей назовні. Вони очистят атмосферу, розщеплять штами й підуть на самознищення після завершення протоколу.

Настоятель мовчки підійшов ближче до термінала, опустивши важкий залізний хрест на підлогу. Його обличчя більше не виражало фанатичного засудження — лише втому від побачених смертей.

— Можливо, це і є справжнє диво, про яке ми молилися, — тихо промовив він. — Не кара небесна, а каяття, шанс усе виправити.

Твін подивився на Хрома. Кіт кілька секунд мовчав, його процесори опрацьовували мільйони сценаріїв розвитку подій, доки червоне й синє світлодіодні сяйва переливалися в його оптичному сенсорі.

— Добре, — нарешті прохрипів Хром. — Але я сам допишу алгоритм обмеження їхньої активності. Довіримося математиці, якщо вже люди довірилися нам.

Твін кивнув і підштовхнув Гаррі до клавіатури:

— Давай. Запускай протокол очищення. Подивимося, чи зможемо ми подарувати цьому світу друге життя.