Ціна прогресу
По той бік розриву
Падіння було м’яким, наче крізь щільну вату. Бітрак виринув із блакитної воронки, гучно вдарившись металом об сухий асфальт. Хмара рудого пилу й важких сірих клаптиків, схожих на попелястий пух, здійнялася довкола. Усіх викинуло на бруківку занедбаного мегаполіса, що задихався в тіні мовчазних хмарочосів.
Твін відкашлявся, витираючи холодний піт із чола, й різко натиснув тумблер перемикання камер зовнішнього огляду. На задніх сидіннях бітрака приходили до тями врятовані: дівчинка міцно притискала до грудей тремтячу таксу, її батько тримався за розбиту панель, а настоятель хрестився, озираючись на моторошні вулиці чужого світу.
Екран посвітлішав, але краєвид за лобовим склом не приніс полегшення. Замість наукового комплексу навколо розкинувся безлюдний простір, де замість людей застигли лише сіруваті висушені тіні на асфальті — сліди раптової й нещадної катастрофи.
Хром підвівся на панелі. Його титанове вухо обернулося на 360 градусів, уловлюючи найменші коливання ефіру. Світлодіодне око спалахнуло тривожним червоним світлом. — Сканери фіксують високу концентрацію біологічно активного аерозолю, — хрипко передав його мовний модуль. — Аномальна щільність патогенних мікроорганізмів у повітрі. Це не наніти, Твін. Це дещо гірше.
#409 в Фантастика
#140 в Наукова фантастика
#82 в Постапокаліпсис
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
