Підземні коридори

Масивні шлюзові двері з глухим гуркотом стали на замикання, відрізаючи зовні моторошний шелест срібної хвилі. У коридорі запанувала важка, стерильна тиша, густо приправлена запахом озону та мертвого пилу. Жодного сліду людей — лише вицвілі стрілки, що вели вглиб комплексу.

Твін клацнув тумблером ліхтарика. Промінь вихоплював із темряви закинуті лабораторії з потрощеними колбами та розбитим обладнанням. Цей світ ніколи не знав чужинців чи андроїдів — усі технологічні досягнення місцевої цивілізації були спрямовані на створення ідеальних мікроскопічних помічників, які зрештою знищили власних творців.

Хром різко зупинився. Його титанова лапа завмерла над плиткою, а світлодіодне око зафіксувало найдрібніші коливання поверхні. — Гудіння стає чіткішим, — прохрипів він, притиснувши металеве вухо до підлоги. — Рівень нижче. Вони там. І це не наніти... Це хтось із плоті та крові.

Твін затримав погляд на стрілці з написом «Сектор глибокого занурення — Бункер 4». Він міцніше перехопив розрядник і кивнув. Якщо тут хтось вижив, вони мусили дістатися туди першими.

Вони ступали безшумно, намагаючись не порушувати в’язку тишу підземелля. Гул під фундаментом віддавався ледь помітною вібрацією в підошвах. На роздоріжжі тьмяно світилася стрілка з написом «Центральний відділ програмування».

— О, це моя стихія, — у голосі Твіна промайнув азарт. Він змахнув дешифратором. — Ходімо туди.

Хром зупинився, перевівши світлодіодне око на інші гермодвері житлового сектора. Звідти відчувалося тепло й ледь уловне дихання. — Але ж у бункері живі люди, — заперечив він. — Вони можуть знати більше, ніж ці мертві термінали.

— Люди нікуди не подінуться, — відрізав Твін, рішуче повертаючи до відділу програмування. — Нам потрібно дізнатися, що сталося. Якою була початкова команда? Що пішло не так у їхньому коді? Без цього ми не зробимо й кроку.

Хром важко зітхнув — механізм його грудної клітини видав сухе шипіння — і рушив слідом. Двері до відділу програмування зустріли їх густим шаром пилу й темрявою, розсіяною лише вузьким променем ліхтарика. Сотні застиглих мейнфреймів і вигорілі рядки невідомого коду на розбитих моніторах чекали на них, приховуючи справжню причину загибелі цього світу.