2

Рано чи пізно все приходить до свого логічного завершення. Радик розумів, що так далі не можна. Що у своїй погоні за славою він втрачав єдину і останню у своєму житі справжню любов. Він не хотів в це вірити. Зрештою, йому було складно повірити, що його хтось може справді любити.

Почуття, що ділилися на випадковий секс і бажання володіти перестали давати відповіді як правильно поступити. Радик відчував що Вікторія для нього не просто дівчина, не просто знайома, не просто пасія.

Радик гуляв містом. На дворі було похмуро і прохолодно. Він оглядав вивіски на магазинах, котрі приворожуючи око перехожого манили до себе. Серед усіх інших він побачив ювелірний магазин. Хлопець згадав, що ніколи нічого не дарував Вікторії. Тому вирішив зайти і глянути, що там може бути підходящого. І він не помилився.

Покупка була вдалою. І це задовольнило чоловіка. І хоча Радик був нікудишнім романтиком – все ж він вмів де що дивувати. Віка була дома і Радик це знав. Її мати була на роботі а батько закордоном. Час ще був до обіду.

Радик постукав в двері. І тільки за другим разом з – за дверей почувся голос:

– Хто там?

– Відкрийте будь-ласка, впустіть подорожнього. – засміявся Радик.

І через хвилину двері відкрилися. На порозі стояла Віка в майці і шортах. Вона явно не чекала бачити Радика. Та ще й з квітами. Дівчина була шокована.

– Ти ? Так рано.

– Може впустиш до хати? – сказав Радик, даючи квіти.

– Проходь. Ти знаєш я… Я ще навіть не … Ну…

– Я бачу що сонна. Той що. Ти ж моя дівчина.

Він встав на коліна і витягнувши з кишені футлярчик відкрив його і витягши каблучку протягнув дівчині:

– Знаєш кохана, я хочу бути лише з тобою!

Віка не могла і слова мовити. Це було настільки приголомшливо для неї. Вона ніколи і не мріяла, що так от буде. Що Радик прийде і освідчиться їй. Це був для дівчини повний шок. Каблучка була досить дорога. Золота з білим діамантом.

– Я не знаю що сказати тобі. Радик, ти …

– А ти нічого не кажи кохана. – перебив її Радик. Він встав з колін і витягнув інший футляр розкрив його. Там був ланцюжок з підвіскою.

– Як раз підходить. – усміхнувся Радик.  – Ти прекрасна.

– Я звісно дякую. Мені приємно. Але Радик – це дорого коштує! – несміливо сказали дівчина.

– Той що. Ти ж моя дівчина. І хай тебе це не хвилює. Добре?

Радик обняв Вікторію і ніжно поцілував в губи. До цього він не часто так робив. Але сьогодні це було якось навіть по іншому. По особливому. Вони були ніби в якійсь невагомості. Хвилини поцілунку були ніби якоюсь так бажаною вічністю, райською насолодою. Він обіймав її за плечі притискаючи до себе.

Дівчина тонула в обіймах Радика. Вона забула все що було до. Їй було байдуже, що скаже мама як побачить все це. Віка лише тепер відчула себе по справжньому дорослою. Тільки тепер вона відчула себе справжньою дівчиною. Так бажаною і коханою. Те, чого так чекала довго і про що уже перестала мріяти сталося. Тепер нарешті Радик буде таки з нею.

Вони вдихали одне одного, жадібно насолоджуючись цією наполовину примарною пристрастю. Віка обіймала його за шию вдихаючи дорогі парфуми тепер уже свого єдиного і коханого, справжнього Радика. А він цілував її шию, обличчя, впиваючись її молодою красою.

Якось не помітно вони опинилися в її кімнаті. Вікторія просто обвивалася навколо шиї свого коханого. Вона розстібнула шорти. А Радик продовжував цілувати її то в губи то в шию. Вони вдихали одне одного ще раз і ще раз. Кожна клітина тіла горіла пристрастю. Молоді пружні груди, наче достиглі налиті сливи торкалися тіла Радика. І він тонув, забував про усе навколо. Про минуле, про страх, про все чим жив до цього. Все.

Ранок був дощовим. Він лежав і згадував. Згадував вчорашнє. Вікторія для нього тепер була не просто дівчина-подружка. Хоча говорити так для такого маргінального індивіда було далеко не розумно.

В наш час мало хто вірить в справжню любов. В ті вищі ідеали, котрі оспівували колись великі поети. По суті світ став самозакоханим, егоїстичним, самовпевненим. Віра, дружба, любов стали вже давно не модними в ньому.

Радик жив саме у такому світі. Він давно розчарувався в істинності почуттів. Звик до лесті і обману в словах. Так роблять майже всі. Хоча і всі розуміють, що любов не може тривати кілька дні чи тижнів. Але всі свої захоплення означують саме цим словом. Поза всім він відчував що щось ніби заторкнуло його серце. Та разом із тим чогось боявся.

Він лежав і думав. Раптом подзвонив телефон. Це був Андрій. Старий друг, з котрим ще разом колись вчилися. Андрій тепер працював на одній фірмі заступником директора.

Друг запрошував Радика до себе в гості. Можливо тому, що у Радика був статус, гроші, слава. І як правило тоді з тобою всі хочуть знайомитися, дружити, запрошують. А можливо справді був радий бачити давнього друга.

Радик пообіцяв приїхати. Але сказав, що буде не сам.