1

– Радик ти де? – чувся голос по коридору. Це була його пасія. Патриція сьогодні вкотре ночувала в Радика.

– Що треба ? Я тут? – він ніби прокинувся від сну. Ні, Радик не спав. Але ж пройшло уже більше як пів години.

– Тобі погано? Що з тобою?

– Ні, все добре. Зараз вийду.

Радик справді вийшов за кілька хвилин. Він був схожим радше на виснаженого пацієнта лікарні аніж на знаменитість. Хлопець і сам не раз помічав це у дзеркалі. Він похудав. Змінив повністю в собі все, навіть зачіску. Але це все одно не могло повністю прикрити змін, котрі відбувалися з Радиком. Гладенько вибритий, чистенький – такий, як і колись, коли був маленьким у маминому домі.

Він підійшов до Патриції подився їй в очі. Що він там бачив ніхто ніколи не дізнається. Радик поцілував дівчину в щоку. Він був холодний сьогодні. Патриція розуміла, що він має на це право. Адже вона для нього по суті ніхто. Та проблема була в іншому. З одного боку була Віка, а з іншого – спогади. Ті самі привиди минулого, що приходили до нього тепер часто. Та ще й ті сни. Радик не був надто марвірним. Але й він уже починав розуміти що це вже ж щось таки значить.

Сьогодні для Радика був ще один звичний день. Він повинен був бути на обід у офісі містера Кларка.

Старий, капризний, стервозний багатій, містер Кларк був одним із добрих друзів. Він був дуже багатим і мав багато цікавих пропозицій навіть для таких як Радик.

Справа в тому, що містер Кларк володів одним із кращих банків. Мати такого друга багато означало. Містер Кларк володів окрім банків ще й місцевим телеканалом. Саме він, як старий добрий друг, запросив Радика на інтерв’ю. І тому останній мав заїхати до нього в офіс щоб обговорити деякі питання (як і всюди вигода і тільки. Радик давав інтерв’ю, котре для підтримки його кар’єри було конче потрібне. А натомість він мав прорекламувати новий проект містера Кларка. Таке воно життя капіталістів).

Була лише пів на десяту ранку. Вони сиділи разом в кухні за столом. Радик майже не снідав. Він сидів і читав газету. Йому були завжди цікаві свіжі новини.