Глава 7

Ніч. Вона як примхлива леді. Ніч, вона як коханка. Вона як незалежна жінка. Вона має своє право, свою заворожуючу чутливість, свою пристрасть і свій страх. А скільки всього вона ховає. Скільки пристрасті і кохання. Скільки надій і сподівань. А скільки болю скриває її темнота від посторонніх очей. Ось вона ніч. Темна пора. Відлік часу, що рахується у темноті і таємничості. Ніч скриває. Вона ховає те, що не встиглося зробити або не можна бачити чужим очам. Одне слово а скільки асоціацій.

Вона любила ніч. Холодну, темну пору доби. Час, коли все місто засинало і наступала тиша. Коли люди втомлені своїми нескінченними дурними сварками нарешті заспокоювалися. Вона любила бути на самоті. В тишині із собою. Тоді, при світлі місяця, було найкраще, найромантичніше.

Вікторія Борщовська. Це була не просто дівчина, не просто знайома, не просто любов. Вона була колись для Радика всім. І напевно що й так би і залишилася. Пройшло майже тринадцять років як вони востаннє бачилися. Вікторія була старшою від Радика на три роки. Їхні пристрасті тривали зовсім не довго.

Молода, красива, розумна, перспективна і багата білявка. А він – якийсь там хлопчина. Бідний, тихий, нічим не помітний. Однак, дружба цих «двох холодних зірок» як пізніше всі називали їх була за довго до. А все почалося ще із школи.

Вона була у випускному класі. «Королева розбитих сердець» – як її тоді називали. А він лише у восьмому класі. Молодий, наївний, щирий, чистий. За нею тоді бігали майже всі хлопці району. А він – тихоня.

Вікторія була висока блондинка з красивими карими очима, білою шкірою, тонкими жіночними рисами і тонким станом. Шансів у Радика не було. Але вона чомусь звернула тоді увагу на нього, нічим не примітного хлопця. Але лише в якості друга. Потім у них закрутився роман.

Це був перший роман у житі хлопця. І він запам’ятався на все життя. Їхні прогулянки довгими осінніми вечорами. Поцілунки при місяці. Розмови мало не до ранку. Це була любов. Перша, котра буває лише раз в житі. Але найсильніша, найпристрасніша, щира. А потім університет вкрав її у Радика. Назавжди.

Вікторія працювала лікарем. Вона була одна. Її краса і легковажність притягували до неї чоловіків. Але й водночас відганяли їх. А Радик?

Вона про нього давно вже не чула. Тай повертатися тоді, після тієї зради не хотіла. Хоча він був би її точно простив. Потім було університетське життя повне пригод. Нарешті робота. Але вкінці кінців за своє розгуздане життя (кілька абортів) отримала діагнос на все – безплідність. Ось така була заплата за свої походенькі.

Але Віка продовжувала жити. Робота, котра забирала більшу частину часу, а в дома дві кішки і дві собаки. Ось і вся сім’я теперішньої Вікторії. Їй було уже давно за тридцять. Але не було нікого. Колишні друзі кинули її, коли Віка попала в лікарню після страшного дтп. Два тижні в комі. Далі операції і реабілітація. Довгих півтора року Віка була повністю погружена в фустацію. Однак, якимось дивом все ж таки змогла повернутися до реальності.

Після того жінка вирішила зав’язати з минулим на завжди. Колись вона дивилася на Радика зверхньо як він її просив про це. Тепер же Віка все добре розуміла. Але було пізно. Ціна за минуле була дуже високою. Вона не зможе мати дітей. Ніколи. А ще – до неї прилипла слава шльондри. І все, що би вона тепер не робила – все рівно для всіх залишалася курвою. Навіть рідні батьки іноді це (так не спеціально) нагадували.

Єдине, що спасало – то це робота в іншому місті. Вона була направлена до сусіднього міста за десять кілометрів. Відстань була не надто далекою і водночас можна було спокійно виконувати свою роботу без сторонніх підколок.

Вона давно поховала Радика. Тай навіщо він їй був тоді здався. В той час ніхто не сподівався, що з не помітного, нічим не знаного хлопчини стане мега зірка. Лише рік назад ненароком побачила фільм з його участю. Віка навіть не могла собі уявити, що Радик тепер один із «жителів» Голівуду. Для неї це був справній шок.