Як важко втрачати близьких,
Від серця відірвати часточку себе.
Так хочеться, щоб були поруч вічно,
І ні на мить , не покидали це життя.
Як важко знов відкрити серце,
Коли воно болить до забуття!
Зібрати всю себе до купи,
Хоч розривається на часточки душа.
Так хочеться, хоч мить побути разом,
Сказати тихо: " Пробач, що я не вберегла".
Що не зуміла вчасно зрозуміти,
Наскільки сильно - ця людина дорога.
Та час нажаль назад не повернути,
Що долею написано, не можемо змінити.
Та все ж потрібно, якось далі жити...
І йти вперед із вірою, до майбуття.
(автор : Tanya Tanichka
Відредаговано: 09.05.2026