І знову осінь сльози пролила,
Та оповила серце гіркотою,
Бо ж навкруги, все ще іде ВІЙНА,
Що спричиняє стільки зла і болю.
Спокійно жити не дає,
Щодня життя і щастя забирає.
По нас ракетами все ворог б'є,
Й коли закінчиться? Ніхто не знає...
Душа втомилась розриватись,
І на шматочки розпадатись,
Коли потрібно в котрий раз,
Від знов почутих, болючих фраз,
Героям шану віддавати...😢
А так хотілося б...
Живих та неушкоджених, їх всіх обняти.
Всміхатись, та кожен день,
По рідній матінці Землі гуляти.
Але ж по ній, не можна просто йти -
Де ворог був, там міни і гранати.
Хоч осінь і сумна пора,
Та біль Війни - сумніша буде...
Біда й трагедії повсюди...
У серці носимо цей жах,
І пережиті горе й страх.
Ми знать, не знаєм, як далі буде...
А ми ж не камінь, ні... Ми просто люди!!!
Відредаговано: 09.05.2026