3

 Аліса поспішала на тренування. Сьогодні минав уже тиждень, відколи вона почала ходити до спортивного комплексу «SPORT ISLAND». Усі ці дні її думки були про майбутнє багатство, яке вона мала отримати. Та й зараз їй жилося непогано. Для неї зняли квартиру біля моря, забезпечили всім необхідним, переказали на банківський рахунок приємну суму грошей на дрібні витрати. Вона відчувала щастя від того, що знову мала гроші.

Аліса одразу оновила гардероб, записалася в салон краси й не втрималася, щоб не придбати набір для малювання. У вільний час, коли буде належати сама собі, вона хотіла б малювати море. Вона вже стояла на порозі омріяного розкішного життя. Гроші мали змінити її існування й понести за течією безтурботності. Хіба не про це вона мріяла щоранку, коли прокидалася?

Алісу переповнювала дика жага до грошей. Вона впала в якусь залежність і вже не могла тверезо оцінювати реальність та наслідки своїх вчинків. Для неї не мало значення, що буде потім і які завдання поставить перед нею бабуся.

Костя не ставив зайвих питань: чим вона займається, де працює, звідки має гроші на такий гарний відпочинок. А хіба він міг про це запитувати у клієнтів? Ні. Його справа — вчити грати в настільний теніс і не лізти з розпитуваннями. Попри те, що Костя дивився на Алісу не лише як на клієнтку, він усе ж не наважувався цікавитися її особистим життям.

Алісу це влаштовувало. Вона була готова обманювати Костю, вигадувати будь-що, якщо це буде потрібно, і це її зовсім не тривожило. Використати знайомство з ним заради власної вигоди — ось що було найголовнішим. Він був її можливістю забезпечити майбутнє.

Аліса швидко налагодила контакт із Костем. Він виявився чудовим тренером, бо вже через кілька занять вона знала всі правила гри й доволі вправно оволоділа ракеткою.

— Молодець, — похвалив Костя свою ученицю. — Гарна подача. Головне пам’ятати, що подача вважається неправильною, якщо м’яч поданий над столом або з ходу.

— Зрозуміла, — Аліса була задоволена собою. Вона швидко розібралася в грі, а найголовніше — у неї виходило доволі добре.

— І будь уважною: ти не повинна торкатися ракеткою м’яча більше ніж один раз, коли він на твоїй стороні. Ну, добре, на сьогодні все.

Кості навіть стало шкода, що заняття закінчилося. Вони сіли на лавку біля стіни, щоб перевести дух і випити води.

— Чим увечері займатимешся? — наважився запитати він.

— А в тебе є якась пропозиція?

— Можемо кудись сходити або прогулятися берегом моря.

— Можна, — погодилася вона, бо мала погодитися.

— Що саме можна?

— Поїсти морозива. Я люблю ванільне.

Семен Іванович із-за рогу спостерігав за племінником. Він бачив, як той задивлявся на дівчину, яку бажав, та ще не знав, як би до неї підійти, щоб ніхто не запідозрив. Як їй сподобатися?

Він помітив, що Костя також запав на Алісу, а вона й не проти.

— Прийде і мій час, — Семен Іванович був у цьому переконаний.

Костя з Алісою не поспішаючи йшли набережною після того, як з’їли морозиво. Вже сутеніло, а з моря повіяв вітер, що розвіював волосся дівчини.

Ця мить заворожила Костю. Йому нестерпно захотілося обійняти й поцілувати її, але він не зміг. Можливо, боявся ненароком образити її чи порушити той теплий зв’язок, що зародився між ними.

Раніше такого з ним не траплялося. Він завжди діяв рішуче: хотів поцілувати — цілував, хотів більшого — отримував і не переймався, що буде потім. Але з Алісою все було інакше.

Його хвилювало, що вона про нього подумає, як відреагує на залицяння. До того ж, що він міг їй запропонувати, крім романтики й приємних ночей? У нього нічого не було — лише борги. А вона явно не з бідних.

Колись і він мав такі можливості, як вона зараз.

А раптом Аліса шукає хлопця для розваг? Він помічав, що їй подобалося його товариство, що вона прагнула спілкування й намагалася сподобатися, але не проявляла ініціативи зблизитися. Ніби гралася з ним.

А, може, їй просто потрібна дружба? Або вона чекає, щоб він зробив перший крок?

Як багато запитань закрутилося у його голові саме зараз, коли, варто було лише захотіти — і він би опинився в її ліжку.

Та він просто провів її до квартири й побажав солодких снів.

— На все свій час, — подумав Костя, вирішивши не поспішати, навіть якщо це лише пристрасть.

Аліса зайшла до квартири й відчула, як розхвилювалася. Вперше з’явилися нотки жалю.

«Костя такий порядний, такий чемний, справді хороший хлопець, а вона...»

Аліса заплющила очі, намагаючись відігнати ці думки.

Вона могла запросити його до себе, і він би залишився до ранку. Хіба не таке завдання поставила перед нею бабуся? Хіба вона не була готова до цього?

Звісно, була. Вона знала, на що йде, і це її зовсім не хвилювало.

Її мета — стати його коханкою на деякий час і витягнути з нього інформацію.

Костя повинен думати, що вона просто розважається на курорті.

Але натомість вони стали друзями.

Це не те, що має бути.

Чому вона відчувала хвилювання? Чому думала про нього, а не про багатство, яке чекало попереду? Чому зникла байдужість?

Чому вона просто не віддалася йому?..

Перші настанови від Надії Борисівни не змусили Алісу довго чекати. Її попросили витягати з Кості якомога більше інформації про його дядька, про укладені угоди, клієнтів, можливі проблеми… Одним словом, усе, що тільки можна. Та головне — щоб Костя нічого не запідозрив. Здавалося б, це просто, але насправді виявилося складним завданням. Не можна ж без причини ставити такі запитання — потрібно було обирати слушні моменти.

Бувало, що Аліса хотіла вже відмовитися від усього цього, бо ситуація починала діяти їй на нерви. Вона злилася сама на себе. Як могла погодитися на таке? Але потім опановувала себе й діяла далі. Головне — гроші, головне — багатство, головне — комфортне життя і безтурботне майбутнє.

Чи запідозрював Костя щось? Аліса не мала жодного уявлення. Вона була переконана, що він не звертає уваги на те, що вона часто ставить запитання. Хотіла, щоб він думав, що вона цікавиться ним і всім, що його оточує: роботою, спорткомплексом, дядьком… Та згодом вона ловила себе на тому, що їй і справді цікаво. Їй подобалося проводити час із Костею. І не тільки під час тренувань у спортзалі, а й коли вони гуляли, купалися в морі, засмагали чи просто сиділи на березі, милуючись хвилями.