Глава 10: Відлуння в металевій утробі

Шипіння активованих антимагічних бар'єрів розірвало гулку тишу технічних комунікацій, перетворившись на мерзенний, зубодробний вереск. Цей звук не просто тиснув на вуха — він фізично вивертав навиворіт, змушуючи кров холонути в жилах, а магію під шкірою стискатися в тугий, болісний комок. 

Кассіан миттєво відсмикнув руку від Лів. Його обличчя окаменіло, а сірі очі звузилися до крижаних щілинок. Старі рефлекси бійця факультету Крові та Тіней спрацювали швидше за думку: він різко ступив уперед, затуляючи Олівію собою, і виставив праву руку, інстинктивно намагаючись закликати тіньові клинки. 

Але магія не послухалася. 

Тонка, майже невидима бриж білого світла, що виходила від переносних глушників зачисного загону, накрила коридор щільним куполом. Пролунав сухий електричний клац, і чорний серпанок, що звично клубочився на кінчиках його пальців, розсіявся, залишивши лише порожню, пекучу біль у свіжих ранах на зап'ясті. 

— Чорт, — крізь зуби лаявся Кас, відчуваючи, як липкий піт виступає на лобі. Без магії вони були вразливі перед броньованими солдатами Ради точно так само, як звичайні люди. 

— Не витрачай сили, — голос Лів звучав напрочуд спокійно, хоча всередині неї все натягалося струною. 

Замість паніки її свідомість ніби прояснилася. Під лівою лопаткою внутрішній компас не просто гудів — він вібрував у унісон із низькочастотним гулом десь унизу, там, де масивні ланцюги кріпилися до тіла самої Бездни. Цей глухий, утробний ритм підказував їй кожен рух супротивника ще до того, як ті з'являлися в полі зору. 

— Вони використовують подавлювачі третього класу, — швидко промовила Лів, перехоплюючи ініціативу та хапаючи Каса за рукав. — Тут, у старих шахтах, проводка стара. Якщо ми рвонемо он до того розподільного щитка... 

Вона кивнула в бік масивного іржавого короба, що стирчав із бетонної стіни в глухому куті бічного відгалуження. 

— ...ми зможемо перевантажити їхню систему живлення зворотним стрибком напруги. 

Кас із подивом подивився на неї. У його очах майнуло захоплення, змішане з тим самим божевільним азартом, який зближував їх із кожною хвилиною цієї смертельної гонки. 

— Ти читаєш мої думки, Рівердан, — кинув він коротко. — Біжимо! 

Вони зірвалися з місця в ту саму секунду, коли з-за повороту технічного тунелю виплеснулося сліпуче світло пошукових прожекторів. Важкі кроки бійців у срібних обладунках зазвучали голосніше, відскакуючи відлунням від металевих стін. 

— Стояти! Іменем Ради! — пролунав коридором металевий, посилений динаміками голос Нелл. Вона йшла попереду загону, її обличчя було спотворене злістю та тріумфом. — Жодних пощад! Живими чи мертвими, але ця дівчинка та зрадник мають бути зупинені! 

Постріли з шокових арбалетів прорізали повітря. Сині розряди енергії зі свистом врізалися в стіни поруч із біглими, вибиваючи хмари іскор та бетонної крихти. Одна з блискавок чиркнула буквально за сантиметр від плеча Каса, опаливши тканину куртки, але вони вже пірнули у вузький отвір технічного відгалуження. 

Лів кинулася до розподільного щитка першою. Її пальці, незважаючи на тремтіння в руках, вправно підчепили іржаву кришку захисного короба і зірвали її з петель. Усередині перепліталися десятки товстих, покритих пилом кабелів високої напруги. 

— Касе, допоможи! — крикнула вона, вказуючи на два головні силові кабелі, що живили систему глушників. — Нам потрібно припинити беспосередньо, поки вони не увійшли в глухий кут! 

Не роздумуючи ані секунди, Кас припав до щитка. Забувши про біль у травмованій руці, він голими руками схопив оголені мідні жили і з силою вдрукував їх одну в одну. 

Іскра сліпучо-білого полум'я зметнулася вгору, освітлюючи їхні обличчя на долі секунди. Потужний енергетичний удар пройшов крізь тіло Каса, змусивши його приглушено застогнати, але наступної ж миті по всій мережі технічних комунікацій прокотився глухий вибух. 

Бах! 

Хвиля перевантаження, що врізалася в тунель, миттєво вирубала пошукові прожектори. Білі куполи антимагічних подавлювачів моргнули і згасли, розсипавшись дощем марних іскор. У темряві коридору пролунав хором збитий мат бійців зачистки та злий виск Нелл, яка втратила управління над загоном. 

— Є! — видихнув Кас, відсахнувшись від щитка і важко осідаючи на одне колено. Його дихання було плутаним, а права рука після прямого контакту з проводкою покрилася новими опіками та дрібними іскрами спрацьованої тіні. 

Лів миттєво опустилася поруч із ним, підтримуючи за плечі. 

— Ти як? Живий? — її голос тремтів від напруги, але в очах горів той самий невгамовний вогонь. 

Кас підняв голову, криво і втомлено усміхнувшись крізь чорні розводи сажі на обличчі. 

— Житиму, Рівердан... поки цей замок остаточно не рухнув, — прохрипів він, підіймаючись на ноги з її допомогою. — Але довго ми тут не затримаємося. За пару хвилин вони перезавантажать резервні генератори, і тоді нам точно не перепаде доброго. Куди далі? 

Лів заплющила очі, прислухаючись до того самого внутрішнього компаса. Біль під лівою лопаткою вщух, змінившись рівним, пульсуючим теплом, яке вело їх далі вглиб системи — туди, куди навіть Рада боялася потикатися. 

— Нам потрібно нижче, — твердо відповіла вона, вказуючи на прихований за важкими гермодверями спуск, позначений напівстертим знаком радіаційної та магічної небезпеки. — До центрального розподільника Бездни. Якщо вони шукають «ключ», ми дамо їм подивитися на нього зблизька. 

Кас кинув погляд на масивний штурвал гермодверей, за якими йшли в непроглядну темряву іржаві сходи старої шахти. На секунду в його сірих очах промайнуло усвідомлення всієї безумності цього плану — вони йшли прямо в лігво звіра, в епіцентр нестабільної енергії, де будь-який невірний крок міг стати останнім. 

Але потім він згадав обличчя свого батька, стерильний холод білих коридорів верхнього рівня та тупе покірливість тих, хто роками перетворював людей на розхідний матеріал. Кас взяв Лів за руку — його пальці переплелися з її пальцями міцно та надійно, без тіні сумніву.