Глава 9: Втікачі верхнього ярусу

Гул сирен на верхніх рівнях Кронштадта різав слух, ...перетворюючись на суцільний, металевий вереск. Червоні аварійні вогні заливали стерильні білі коридори багряними спалахами, фарбуючи обличчя втікачів у тривожні, зловісні тони. 

Кассіан біг попереду, міцно перехопивши Лів за руку. Його пальці стискали її зап'ясток так сильно, що шкіра саднила, але вона не відчувала болю. Адреналін булькотів у крові, розганяючи серце до шалених ударів, а внутрішній компас під лівою лопаткою пульсував рівно й упевнено, вказуючи шлях крізь лабіринт службових переходів, куди звичайні студенти ніколи не заглядали. 

— Сюди! — кинув Кас через плече, різко звертаючи у вузький технічний прохід за вантажним ліфтом. 

Вони пірнули в напівтемну нішу якраз у той момент, коли з-за повороту з'явився загін елітної варти у важких срібних обладунках. Важкі кроки й дзенькіт металу відлунням пораненого звіра прокотилися коридором, але густий смог від спрацьованих димових датчиків надійно приховав їх у тіні вентиляційних коробів. 

Притиснувшись спиною до холодної металевої стіни, вони обоє важко дихали. Груди Каса здіймалися від бігу, а на лобі виступила піт. Він кинув швидкий погляд на Лів, перевіряючи, чи ціла вона, і в його сірих очах, окрім тривоги, горів дикий, п'янкий азарт. 

— Ти з глузду зсунулася в залі ради? — прошепотів він, ледь стримуючи усмішку, попри смертельну небезпеку їхнього становища. — Оголосити міністру, що вся їхня система — картковий будиночок, що завалився? Батько тепер особисто очолить полювання на нас. 

Лів тихо усміхнулася, відкинувши назад темні пасма волосся. У її очах не було ані грама каяття. 

— А що, треба було кланятися й дякувати за місце в утилізаційній печі? — її голос пролунав жорстко та впевнено. — Вони самі загнали себе в пастку, Касе. І ми щойно смикнули за чеку. Куди веде цей тунель? 

Кас кивнув у бік вузьких металевих сходах, що круто йшли вниз, у черево цитаделі. 

— До старих інженерних комунікацій середнього ярусу. Там датчики Ради працюють найгірше, а старі шахти не ремонтували з часів заснування цитаделі. Якщо пощастить, ми загубимося серед труб і парових котлів до того, як вони перекриють сектори. 

Вони почали спускатися. Іржаві східці глухо скрипіли під ногами, а з стелі торохтіла й капала липка, тепла технічна мастило. Повітря тут пахло сирістю, машинним мастилом і озоном — тим самим їдким запахом грози, який незмінно переслідував Кассіана ще з дитинства. 

Спускаючись нескінченними прольотами, Лів крадькома скосила очі на його праву руку. Білі бинти на передпліччі встигли просотатися свіжими темними плямами — вчорашній опік від тіньових клинків знову почав кровоточити через різкі рухи й колосальне напруження. 

— Твоя рука, — тихо промовила вона, змушуючи його зупинитися на майданчику між прольотами. — Ти знову зірвав шви. 

Кас поморщився, мельком глянувши на забинтоване зап'ясток, але лише відмахнувся: — Дрібниці. До весілля загоїться, Рівердане. Зараз набагато важливіше... 

Він не встиг договорити, як над їхніми головами пролунав різкий металевий скрегіт. Вгорі, біля входу в технічний тунель, спалахнув сліпучий білий світ пошукових дронів Ради. 

— Швидко! — Кас різко смикнув Лів за руку, і вони зірвалися з місця, йдучи вглиб розгалуженої мережі труб. 

Тим часом у кабінеті міністра Президентської ради атмосфера нагрілася до краю. 

Чорний полірований стіл був всипаний рапортами та схемами розгортання пошукових загонів. Міністр стояв біля панорамного вікна, дивлячись на свинцеве небо й масивні ланцюги, що утримували цитадель над Безоднею. Його обличчя скам'яніло, перетворившись на маску холодної люті. 

У двері різко постукали, і в кабінет крокувала Нелл. Її обличчя було блідим від злості та приниження, а в руках вона стискала планшет із зашифрованими даними сканування нижніх секторів. 

— Міністре, — почала вона без жодних передмов, її голос злегка зривався. — Загони зачистки перевірили верхні житлові блоки. Їх там немає. За нашими даними, вони пішли через службові шахти в бік старого інженерного вузла. 

Батько Кассіана повільно повернувся до неї. Його сірі очі дивилися важко й бездушно. 

— Мій син підписав собі вирок, — вимовив міністр тихо, але кожне слово падало на підлогу з вагою свинцевої плити. — Він зрадив Раду заради дівчинки, яка навіть не усвідомлює масштаб власної сили. Якщо ця аномалія зіллється з резонансом Безодні до того, як ми стабілізуємо контури, рухне не лише ця цитадель. Рухне весь наш світ. 

— Дозвольте мені очолити пошуковий загін, — із запалом промовила Нелл, стиснувши кулаки так, що побіліли кістячки пальців. У її очах блиснув нездоровий, фанатичний вогник. — Я особисто витягну його з цих брудних труб і покажу цій бібліотекарці її справжнє місце. 

Міністр помітив кілька секунд, зважуючи рішення, потім коротко кивнув: — Бери четвертий батальйон зачистки. Використовуйте глушники магії. Живими вони нам потрібні лише для одного: витягти ключ і запечатати тріщину назавжди. Виконуйте. 

Глибоко внизу, у лабіринті покинутих паропроводів, було темно й тихо. Лів і Кас зупинилися в невеликій технічній ніші, схованій за гігантськими ізоляційними трубами, якими з гулом перекачувався окріп. 

Вони перевели дихання. Кас притулився плечем до бетонної стіни і заплющив очі на секунду, морщачись від болю в руці. Лів дістала з кишені куртки чисту носову хустинку, яку передбачливо захопила ще у своїй кімнаті, і мовчки взяла його за пошкоджене зап'ясток. 

— Що ти робиш? — тихо спитав він, розплющуючи очі й дивлячись на неї з подивом. — Не рухайся, розумнику, — так само тихо відповіла вона, акуратно розв'язуючи закривавлені бинти. — Якщо ти знепритомнієш від втрати крові, тягнути тебе на собі цими трубами я не збираюся. 

Кас хмикнув, але чинити опір не став. Його погляд пом'якшав, ковзнувши по її зосередженому обличчю. У тьмяному світлі аварійних ламп, що пробивалося крізь решітку вентиляції, її очі здавалися майже чорними, глибокими й бездонними, як та сама Бездна за вікнами цитаделі.