Коли я збирала матеріали для написання роману "Тисячу років тому", то переконалася, що середньовічна Русь була в економічному, соціальному і культурному плані набагато краще розвинена, ніж деякі країни Європи й не менш розвинена, ніж Візантія.
Наприклад, французькі історики того часу, коли писали про Анну Київську, яка стала дружиною короля Генріха, з подивом зауважували, що вона не тільки вміє читати і писати, а й знайома з різними науками. Тоді як сам король, кажуть, вмів лише поставити свій підпис під документами.
Онука Володимира Мономаха, княгиня Ірина-Добродія Євпраксія Мстиславівна у 1122 році вийшла заміж за візантійського співімператора Олексія Комніна й одразу ж серед "освічених" греків набула слави... чаклунки. Чому? Бо була професійним медиком. І не просто медиком, а медиком-науковцем.
У флорентійській бібліотеці Медичів зберігається науковий трактат, авторкою якого була ця видатна жінка. Писаний нерідною для неї грецькою мовою. Називається "Алімма" - "Мазі". Але трактат має більш широкий зміст.
Він містить п'ять частин: про правила особистої гігієни та догляду за дитиною; про гігієну шлюбних стосунків, періоду
вагітності і періоду статевого дозрівання; про гігієну харчування та властивості продуктів і рецепти дієтичного харчування; про зовнішні хвороби з рекомендаціями щодо застосування мазей при лікуванні захворювань шкіри, а також зубного болю в
розділі "про хвороби рота і як зуби білими зробити". П'яту частину присвячено лікувальному масажу, у тому
числі його застосуванню при серцевих і шлункових хворобах.
Тобто у трактаті подається цілісна система профілактики й охорони здоров`я, яка була відома у руських землях і яку не знали у сусідніх країнах.
Треба сказати, що до Константинополя Добродія прибула вже цілком сформованим спеціалістом, а медицину вивчала з дитинства. А отже, у неї були вчителі. А отже, Русь мала власну медичну школу, відтак і систему охорони здоров`я.