Легенди про Рогнеду

Рогнеда - полоцька князівна. Представниця скандинавської династії. Донька полоцького князя Рогволода. Дружина великого князя київського Володимира Святославича. Згідно з напівлегендарним переказом "Повісті временних літ" відмовилася від шлюбної пропозиції Володимира, який був тоді новгородським князем, через що той захопив Полоцьк, убив її батька, братів. 

Народилася у 962–964 роках, оскільки у 977 до неї сватаються одразу троє князів. У 976 Рогнедин вік сягнув відмітки 14 років і до неї посватався Ярополк Святославич. Полоцьк тоді був автономією, мав стати у поки що тихому конфлікті на сторону і підмогу столиці. Ярополк розглядав цей шлюб як династичний і Рогнеда йому як частина родини не була потрібна, у нього вже була Юлія в дружинах. 

Олег Святославич не забарився з відповіддю. Він теж надіслав до Рогволода сватів. Рогнеда, намовлена батьком на самостійний вибір, не могла вирішити, за кого йти. Імовірно, вона вибрала деревлянського Олега. Тож восени 977 Ярополк нападає на древлянське князівство і його брат помирає. 

Ситуацією вдало користується наймолодший з братів, 15-річний Володимир. Він, що теж одночасно з братами надсилав сватів до Рогнеди, використовує деревлянську метушню і захоплює Полоцьк, спалює його, а Рогнеду бере за дружину і тікає до Швеції. 

Після повернення і захоплення престолу він уже має дітей від Рогнеди.

Вважається хронологічно першою з кількох дружин князя, яка народила йому чотирьох синів: Ізяслава, Мстислава, Ярослава та Всеволода, а також двох доньок - Предславу і Прямиславу. 

Багато років Рогнеда терпіла образи через нові шлюби Володимира. У нього було багато дружин та дітей, але “офіційною” княгинею все ж вважалася Рогнеда. Проте умовою для хрещення Русі став шлюб з сестрою візантійського імператора Анною, і відповідно, відмова Володимира від усіх своїх інших дружин. Ймовірно після хрещення та шлюбу з Анною князь Володимир віддалив Рогнеду, "посадивши" її на річці Либідь, де пізніше було "сільце" Предслави.

Згодом Рогнеду було вислано в Полоцьк. Про це говорили так. Коли Володимир тішився ловами на річці Либідь, він зайшов і до маєтку в Предславиному. Там, після полювання, на гучному бенкеті, князь напився. Оскільки вже була ніч, а до Києва йому їхати далеченько, а потім ще й підніматися узвозом, Володимир лишився у цьому домі. 

Після бенкету п’яний князь ліг до Рогнеди в ліжко. Княгиня прокинулася і підійшла до стіни. Там у неї був ніж - ним вона хотіла зарізати чоловіка. Коли вона вже занесла над Володимиром ніж, князь прокинувся і перехопив її руку. Вони почали сваритися. Рогнеда заявила, що за смерть її батька і братів  Володимир мав заплатити власною кров’ю. Цей докір був добре знайомий князю і він просто мовчки вислухав докори дружини. Проте за зухвалість її треба було стратити. Тож він наказав Рогнеді ошатно вбратися і чекати на нього в кімнаті. Коли Володимир зайшов до кімнати з мечем, Рогнеда не втрималась і закричала. На крик підбіг їхній син Ізяслав. Він був уже старший, знав закон і мав мстити за вбиту матір. Схопив меча і спрямував його проти батька. Спантеличений Володимир скликав бояр. Вони сказали, що краще всього відправити їх у заслання, на вотчину, де вони б жили і правили спокійно. 

На диво, Володимир вислухав бояр і відпустив їх у Полоцьк, залишивши інших дітей Рогнеди при собі.

Очевидно, що в Полоцьку Ізяслав правив не самостійно. Було регентство, і титул регентки займала Рогнеда. Імовірно, регентство це тривало до моменту, коли Ізяславу виповнилось 17–18 років. Судячи з усього, це сталося в 997 році. 

У 997 році Рогнеда відходить від державних справ. Про її подальше життя ранні літописи мовчать, а от пізні, зокрема Никонівський літопис, повідомляють, що Рогнеда постриглась у черниці під християнським ім’ям Анастасії. Постриг цей, варто б вважати, стався восени або взимку 997 року. 

Рогнеда померла у 1000 році. Це була молода жінка 36–39 років. Можливо, її життя скоротили сирі печери, де вона мешкала останні два роки життя.

У моїй трилогії “Тисячу років тому” Рогнеда ( або Рогніда, також у скандинавських сагах ( бо має її родина варяжське походження) зустрічається такий варіант її імені, як Ранхілд, а коли вона жила в Києві, її, за  свідченнями деяких літописців, кликали ще Гориславою) є одним із  персонажів першої книги. 

Рогнеда була полоцькою княжною ( це місто зараз знаходиться на території Білорусі). Її дуже полюбили російські історики, письменники, художники та музиканти, присвятивши їй картини, поетичні і прозові твори і навіть опери. Ну, і без кіно не обійшлося - зокрема, у 2016 році вийшов фільм "Вікінг", в якому дуже своєрідно інтерпретувалася історія Володимира. Хто хоче, може глянути, але попереджаю, що фільм "такий собі", фінал там взагалі дивний))

Але про Рогнеду - сама її історія ( принаймні, той варіант, що дійшов до наших днів) досить драматична, тому і стала джерелом натхнення для багатьох талановитих ( і не дуже) митців... зокрема, чимало письменників-аматорів понаписували про неї  патетичні любовно-історичні романи.

 Я не одну з цих книг прочитала, деякі тільки погортала, бо після них залишилося відчуття, що навряд чи автори розбираються у людській психології.

В основному деякі авторки  жіночих “історично-любовних” романів пишуть так: починають свій твір із детального опису жорстокого згвалтування дівчини на очах у її рідних, а потім ще батьків при ній убивають. І потім несподівано вона закохується у свого гвалтівника і щасливо з ним живе.

Я дуже сумніваюся, що в реалі таке можливо, навіть у ті часи, що багато в чому відрізнялися від наших. Так, тоді не було відоме поняття "стокгольмький синдром", та, гадаю, в даній ситуації його і близько не було.

У інших авторів кохання не розгоралося між героями, Рогнеда десять років жила із князем, безперестанку народжувала йому дітей, і увесь цей час обдумувала помсту, а потім раптом уночі вирішила його зарізати...

Така версія теж, на мою думку, виглядає не дуже життєвою, бо наскільки малоймовірно, що жінка  раптово палко закохається у гвалтівника, так само  навряд чи чоловік буде багато років підтримувати стосунки з жінкою, яка до нього байдужа чи, тим паче, його ненавидить. У Володимира до того, як він охрестився, жінок не бракувало, і більшість з них йому швидко набридала, але з однією Рогнедою він прожив так довго, тож мені здається, між ними існували взаємні почуття.