1. Дресирована слухняність

Віра сьогодні повернулась з роботи як завжди пізно. Вдома чекав роздратований Олег, адже хороша дружина знов затрималась, і донечку зі школи мав забрати він.

Віра працювала у великому агрохолдингу, де щодня її робота полягала в комунікації з великою кількістю клієнтів, колег, і, безумовно, потенційних клієнтів. Жінка, яка все життя була «хорошою дівчинкою»: хороша донька, хороша дружина, хороша колега. На роботі її цінували та обожнювали, і Вірі це було важливо. Адже з самого дитинства вона мала заслужити любов досягненнями.

Вечір видався важким, роздратований та голодний Олег накричав на доньку, буркнув дружині, що винна у всьому вона і пішов спати, а Віра лишилась сам на сам зі своїми роздумами.

«Чи це те життя, яким я хочу жити?» - вперше за 37 років запитала себе вона, і вперше за багато років – заплакала. Перед очима промайнуло дитинство: успіхи в школі, золота медаль, танцювальний гурток, університет і та 4рка за екзамен, після якої батько спитав – «А чому не 5?».

І навіть тут вона виправдовувала батьків, адже вони хотіли кращого для мене, вони любили, просто хотіли, щоб я була хорошою дівчинкою. Потім університет  - прекрасний легкий час, навчання, друзі, дискотеки, але недовго. На 2 курсі Віра зустріла Олега – гарного, статного 5ти курсника, який відразу помітив її. Хороша дівчинка Віра була для нього ідеальним варіантом…так-так, саме варіантом. Не дівчиною, не жінкою чи енергією…варіантом.

Роздуми Віри перервав плач доньки. Маленька Соломія плакала, бо їй наснився кошмар. Роздуми розвіялись, хороша мама заснула поруч з донькою.

Новий день був значно кращим, адже Віра прокинулась раніше всіх, приготувала смачний сніданок і розбудила свою сім’ю.

Віра ідеально навчилася балансувати на канаті чужих очікувань.

Робочий день теж видався напродчуд легким. Важлива зустріч з інвестором, яку Віра провела блискавично, контракт підписано, ввечері святкування в компанії. Чи може хороша дружина і мама залишитись на невеликий корпоратив? Звісно, ні. Але Віра, яка вчора нарешті запитала себе чи щаслива вона – може. Гучна вечірка, колеги, просеко і багато жартів. Новий інвестор весь вечір не зводив очей з Віри, хоча це й не дивно – розумна, перспективна, вольова і неймовірно гарна жінка.

Віра повернулась додому, всі вже спали. Вона була в чудовому настрої. Погляд впав на екран телефону – 23.45 на годиннику і смс від нейзнайомого абонента : «А чого хочеш ти?»

І вона не знає відповіді.

Це історія про страх власного бажання.

Віра завмерла після смс і подумала, що б це могло означати?

Вона вже кілька років фантазує про те, як одного дня просто зникне. Без пояснень. Залишить квартиру, роботу, чоловіка — і нікому нічого не скаже.

Але постійно відганяє від себе ці думки, адже вони пусті…В неї життя, про яке інші можуть тільки мріяти, але душа прагне іншого.

Хороша дівчинка проігнорувала смс і пішла спати.

Наступного ранку вона прокидається і бачить те саме повідомлення.

«А чого хочеш ти?»

Вона видаляє його.

Потім заходить у ванну, дивиться на себе в дзеркало. І вперше за багато років думає не:

«Що мені потрібно зробити сьогодні?», а: «А чого я хочу?».