Циганське щастя
Дограйте без мене
І знову я думав про Аліну, а пестив іншу. Вже неохоче. Покусуючи мляво її набряклі губи. Чужі…
...У сизій далечіні ранку зашумів двір.
– Встань, і тебе витошнить, – Сверчок стояв, закривши схід сонця.
– З якого дива?
– Цигани витягли простирадло новобрачних. І розвісили його. Посеред двору.
– Ну?
– Все в кровищі дівочої невинності. Чуєш, тріумфують всім табором. У них це вища честь. Циганське щастя!
– Послухай, Сверчок, дограйте без мене.
Я підвівся. І нечесаний, зім'ятий пішов уздовж городів по луках у бік станції.
– Як її хоч звуть? – крикнув мені в спину Сверчок.
– Кого?
– Циганку твою.
– Не знаю. Не запитав.
І я додав ходи.
#858 в Сучасна проза
#5332 в Любовні романи
#1142 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
