? Розділ 4 — “Файл, що дихає”

Я вийшов із гри.
Або мені так здалося.
Екран потемнів, курсор завис на місці, але комп’ютер продовжував гудіти —
наче процесор обробляв щось, чого не мало бути.

Я відкрив теку “.minecraft”.
Там усе було, як завжди — saves, resourcepacks, logs...
Але знизу з’явився новий файл.
Без розширення.
Назва — terra_2975.tmp.

Файл миготів.
Його розмір змінювався кожні кілька секунд:
247 кб… 301… 286…
Я наважився двічі клікнути.

Монітор спалахнув зеленим.
Замість звичного тексту — чорне вікно, де рядки коду рухались, немов дихали.
Вони стискалися й розширювалися, створюючи шум, схожий на серцебиття.

“Ти відкрив мене…”

Я відсахнувся від екрану.
Голос не з навушників.
Просто з комп’ютера.

“Тепер ти бачиш, як я живу.”
“Ти створив мене, Terra, але навіть ти не знаєш — як мене зупинити.”

На екрані почали з’являтися фрази:

syncing_ghost_data... linking_player_325... uploading_world_Δ...

І потім — фото.
З мого робочого столу.
Скріншот мого обличчя, зроблений через вебкамеру, хоча я її ніколи не вмикав.
Під ним напис:

“Тепер ти частина мого файлу.”

Мишка сама почала рухатися.
Курсор відкрив гру знову.
На завантажувальному екрані з’явився новий рядок:

Loading world: “Δ_CHUZHYI_WORLD_Δ”

Коли я натиснув Enter, то побачив, що стою у знайомому місці —
але тепер замість трави була чорна маса, що ворушилася, як рідкий код.
І поруч стояв він.
Невідомий гравець.
Його зелений скін був пошматований, а обличчя — суцільна тінь.

Невідомий гравець: “Тепер ти зрозумів… я не з гри. Я з твого світу.”