Розділ 9

Анжеліка

— Що це за місце? – спитала я, виглянувши з віконця автомобіля, що зупинився на стоянці біля великої будівлі.

— Накинь на голову капюшон, — сказав Гнат, ігноруючи моє запитання.

Він поправив кепку та окуляри, а тоді вибрався з автівки. Я вирішила послухатися та накинула на голову капюшон його спортивної кофти. Швидко вибралася з автомобіля і зупинилася біля нього.

– Туди! – Гнат кивнув головою в бік сходів.

Я йшла поряд з ним, абсолютно розгублена та водночас зацікавлена. Якби він привів мене сюди раніше, то я б, мабуть, дуже злякалася. Та за останній час я встигла звикнути до нього, хоч навіть собі не могла зізнатися у цьому.

— Це спортивний клуб, — пояснив він, коли ми почали підійматися сходами.

— Чий? — я краєм ока подивилася на нього.

— Мій, — у голосі Гната звучали нотки гордості.

У мене щелепа мало не відвисла від здивування. Особливо, як тільки ми увійшли всередину. Тут було декілька секцій з різними видами тренувань. Не лише для дорослих, але і для дітей. Також на нижньому поверсі був басейн. Ми ж попрямували довгим коридором уперед. Мене вражали розміри приміщення та простий темний інтерʼєр. Озираючись довкола, я пройшлася поглядом по чорних стінах. Це однозначно в стилі Гната.

Він повернув уліво, і я поспішила за ним, доки ми не зупинилися біля великих скляних дверей. Гнат відчинив їх переді мною та кивнув головою, щоб я увійшла першою. У мене коліна затрусилися в передчутті. Трохи невпевнено, але я все ж увійшла до просторої спортивної зали, де по центру стояв величезний ринг. Тут були ще й менші, але саме цей привернув мою увагу. Я оглянулася навколо, зауважуючи підвішені різних форм груші. Усі вони були чорного кольору. Власне, як і сам ринг з чорними канатами.

— Тут нікого нема, — помітила я, глянувши на Гната. — Упевнена, що зазвичай у цей час тут багато людей.

— Ти маєш рацію, Анжеліко. Але повторюся, що це мій клуб. Якщо я захочу, щоб тут нікого не було, то тут нікого не буде.

Ну, звісно. Це ж Гнат. Хто б посмів йому заперечити.

— Я все ще не розумію, що ми тут робимо, – сказала я, запитально звівши брови. — Навіщо ти привіз мене сюди?

Він попрямував уперед та поманив мене пальцем за собою. Я на секунду затрималася на своєму місці, а тоді поспішила за ним.

— А що роблять у боксерському залі? — Гнат уважно подивився на мене. — Тренуються.

— Ти… Ти будеш тренувати мене? – здогадалася я, але це все одно звучало як запитання.

— Як уже казав раніше, ти слабка. Тобі треба вміти захищатися. Щоб наступного разу, якщо хтось захоче тебе скривдити, ти змогла дати відсіч.

Я ніколи не займалася самообороною. Моє заняття спортом обмежувалося домашніми тренуваннями та йогою. Бокс, ринг, боротьба — усе це було далеким від мого світу художнього мистецтва.

— Чому саме бокс? — поцікавилася я.

— Бо це те, що розвиває силу, прудкість, техніку, координацію та витривалість. Ти навчишся наносити точні та сильні удари. А ще я покажу тобі, як вислизнути з рук нападника.

— Як тоді в ліфті?

— Так, – він криво посміхнувся. — Якби ти знала базові правила самооборони, то змогла б відбити мене до того, як я перетиснув тобі сонну артерію. У нас знову буде можливість відтворити цю ситуацію, але вже на рингу.

— Як романтично, — сарказмом пробурмотіла я.

Гнат раптом схопив мене за праву руку та почав її оглядати.

— Як твоя рука?

Я спробувала притупити дивні відчуття, що раптом зʼявилися усередині. Його дотики завжди творили якусь магію, бо по-іншому я не могла описати те, як поколювало усе моє тіло.

— У нормі, – відповіла я. — Вже не болить. Набряк теж зійшов.

— Але я не хочу тобі нашкодити, тож почнемо з основних правил і легких ударів.

Я не зводила очей з Гната, коли він уважно обмотував мої руки бинтом, а зверху на них надів боксерські рукавички. Відчувалося це незвично, але морально я себе готувала до близької боротьби. Ми зупинилися біля не дуже великої груші, що підходила мені за зростом.

— Розпочнемо з позиції, – заговорив Гнат поруч зі мною. — Розстав ноги на ширині плечей, але одна має бути трохи спереду.

Я зробила, як він сказав і відвела ліву ногу вперед.

— Добре. Тепер злегка зігни коліна та починай трохи присідати.

– Навіщо? – спитала я, глянувши на нього.

— Для хорошої стабільності, — пояснив він.

Я знову підкорилася, відчуваючи в ногах прилив тепла та енергії.

— Руки під кутом девʼяносто градусів, – Гнат зігнув мої лікті, допомагаючи мені стати в правильну позицію. — Кулаки тримай на рівні обличчя.

Я кивнула головою, злегка присідаючи та дивлячись просто на грушу. В один момент моя уява почала викривлювати її та перетворювати на обличчя Павла. І як же сильно мені хотілося йому врізати!

– Почнемо з легких ударів, — голос Гната заспокоїв мене, і обличчя Павла з моєї голови раптом зникло. — Для початку зосередимося на правильній техніці та точності.

Він обійшов мене та зупинився за моєю спиною так, що його тіло буквально впиралося до мого. Своєю рукою він охопив мій правий кулак та штовхнув його вперед, легко вдаряючи в грушу. Інша моя рука залишалася біля мого обличчя.

— Це джеб, — пояснив Гнат мені на вухо, — прямий удар. Важливо утримувати ліктьову частину рівною. Спробуй сама.

Він забрав свою руку, але не відступив. Я підняла кулак до рівня обличчя, а тоді штовхнула його вперед, випрямляючи руку. Під схвальні слова Гната я зробила так ще декілька разів.

— Тепер крос — удар зліва, — заговорив він, випрямляючи мою ліву руку. — Допомагай собі, злегка повертаючи корпус. Чудово! Перейдемо до круглих ударів. Руку згинаємо в лікті та викидаємо по дузі в ціль. Корпус повертається на девʼяносто градусів, а центр ваги зміщається на інший бік. Руки мають йти в горизонтальній площині. — Гнат буквально рухав усім моїм тілом, показуючи техніку ударів. — Це хук. Важливо постійно рухати ногами. Можна переміщуватися навколо груші, міняючи позицію на удари. І також треба правильно дихати: вдих через ніс і видих через рот на момент удару. Тепер усе спочатку!

Я кивнула головою, відчуваючи, що Гнат відійшов убік. Його пальці не більше не торкалися мене, але чомусь я хотіла знову їх відчути. Я насупилася та подумки насварила на себе. Це тренування, щоб я вміла відбиватися! Я не повинна думати про його дотики, чорт забирай!

— Як у мене виходить? — спитала я, завдаючи ударів в грушу.

Здається, я увійшла в азарт, бо вони стали швидшими та інтенсивнішими.

— Чудово, як для першого разу, — відповів Гнат.

Краєм ока я подивилася на нього та помітила на його обличчі тінь усмішки.

— Думаю, можемо закінчувати з цим і переходити на ринг.

Я відступила, важко дихаючи на повні груди. Піт стікав по моїй шиї та спині. Легінси та топ прилипли до мого тіла. Гнат зняв з моїх рук рукавиці та бинти й передав мені пляшку води. Я за один раз осушила майже половину. Він дав мені декілька хвилин, щоб відпочити, тож я трохи прогулялася залом. Мої ноги гуділи, а мʼязи рук здавалися важкими. Упевнена, що завтра усе моє тіло горітиме.

— Готова? — спитав Гнат, піднявшись на ринг.

Я зробила ще один ковток води та кивнула головою. Цей величезний ринг лякав та водночас манив мене. Я піднялася на подіум і перелізла через канати, зупиняючись навпроти Гната. Він випрямився та схрестив руки на грудях, спостерігаючи за мною. Його біцепси напружилися, і чомусь я відчула дивний жар у своєму тілі. Не могла ігнорувати той факт, що Гнат усе ж дуже привабливий чоловік з дивовижно темними очима. Мій погляд опустився з густих чорних брів до прямого носа та губ, які в цей момент заворушилися:

— Твоя основна ціль під час нападу — це втеча, — почав говорити він, а мені потрібен був весь самоконтроль, щоб зосередитися на його словах, а не на красивому тілі. — Будь-що ти повинна звільнитися та знайти для себе безпечне місце. Один з варіантів захисту — це удари по вразливих місцях: очі, горло, пах, коліна, а також низ живота. Найкраще завдавати точні удари ліктем чи коліном. Якщо тобі все ж не вдається відбитися, то важливо захищати свою голову, шию та живіт — це ті місця, в які найчастіше бʼють. Повторімо ситуацію в ліфті. — Гнат розвернувся спиною до мене. — Напади на мене ззаду!

— Що? — розгубилася я.

— Ну ж бо! Нападай!

Я на мить завагалася, але тоді пригадала, як він з легкістю затиснув мене у своїх обіймах та заблокував усі можливі рухи. Я намагалася відбиватися тоді, але він надто швидко дістався до моєї шиї. Відчуття гніву змусило мене затремтіти. Я сильно стиснула зуби, а тоді підбігла до нього ззаду та вчепилася руками в його шию. Він був значно вищим, що давало йому перевагу. Гнат спробував відбити мої руки, але я охопила його горло рукою та зігнула її в лікті.

— Я можу скористатися ногами, — сказав він, — вдарити тебе у вразливе місце і тим самим відвернути твою увагу. Також я можу зробити прийом «пальці в очі», що змусить тебе послабити хватку від несподіванки. Наступити на ногу, вдарити в коліно, ліктем у груди чи повернутися і зарядити коліном у пах. Варіантів досить багато, але я зроблю ось це.

Я запищала, коли він раптом нахилився вперед. Я повисла на його спині, а тоді Гнат одним махом скинув мене через плече. Мої очі сильно зажмурилися, і я скривилася, коли впала на мат. Падіння було мʼяким, але від цього все одно зʼявився якийсь неприємний осад у грудях. Гнат простягнув мені свою руку. Я помітила в нього на обличчі якусь надто дивну усмішку. Голосно зітхнувши, я вчепилася за чоловічу долоню, дозволяючи йому допомогти мені підвестися на ноги.

— Тепер навпаки, Анжеліко. Я нападаю.

Не встигла зреагувати, як він розвернув мене та притиснув спиною до своїх грудей. Він захопив мою шию ліктем та легко стиснув її. Я завмерла від несподіванки.

— Що я казав тобі? — голос Гната просочився у мій мозок. — Захищай свою голову та шию.

Я коротко кивнула, а тоді спробувала відштовхнути його руки. Я вчепилася пальцями в запʼястя Гната та сильно впилася нігтями в шкіру. Він навіть не поворухнувся. Після невдалих спроб відбити напад, я сильно наступила йому на ногу. Гнат на секунду послабив хватку, і я зраділа, що змогла трохи дезорієнтувати його. Я знову вдарила його ногою, але тепер уже в коліно. Користуючись моментом неочікуваності, я повернулася, зігнула ногу в коліні та уже зібралася вдарити його в пах, як він перехопив мою ногу та підняв її вверх. Я вчепилася в його шию, намагаючись втримати баланс.

— Це заборонений прийом, —  пояснив Гнат, не зводячи з мене очей.

— Ти не казав цього, — я насупилася.

— Казав уночі, — нагадав він.

— Але сьогодні ти декілька разів наголошував, що це вразливе місце.

— Так, але у нас тут не зовсім справжній напад, Анжеліко. І мій… — Гнат опустив погляд униз. — Ця штука мені ще точно знадобиться.

— Ти називаєш це штукою? – я не стрималася та розреготалася.

— Що? Я не хочу здаватися грубим.

– О так! Ти точно не здаєшся грубим, коли міцно тримаєш мою ногу і змушуєш мене балансувати на одній. Це так мило.

Я розсміялася ще голосніше, коли помітила як його очі примружилися.

— Припини сміятися, — попередив він. — У нас тут серйозна боротьба.

— Якщо у нас серйозна боротьба, то чому я не можу використати заборонений прийом?

Мої брови запитально піднялися вверх, і я уважно подивилася на Гната в очікуванні його відповіді.

— Бо ні, – спокійно сказав він і додав, посміхнувшись одним кутиком: — Це надто цінна частина мого тіла. Ну, скоро ти сама в цьому переконаєшся.

У мене мало щелепа не відвисла від його зухвалості.

— Ти… Ти такий нахабний! — я зі всієї сили вдарила його в плече, на що Гнат лише розсміявся. — Я зараз зроблю «пальці в очі».

Я потягнулася рукою до його обличчя, але він перехопив її та затиснув за моєю спиною. Більше я не могла триматися на одній нозі, тож провалилася на мат, тягнучи його за собою. Він притиснув мене своїм міцним тілом. Усе дихання вибилося з моїх грудей. Зараз він зробить те, що і вчора: розверне мене, затисне руки за спиною та повністю заблокує мої рухи. Я цілковито опинюся в його владі. Я не могла дозволити перемогти йому знову. Тому коли він почав трохи підводитися з мене, я зігнула ногу та вдарила коліном в його живіт. Гнат трохи похитнувся, тож я перевернула його спиною на мат, а сама осідлала зверху. Швидко перехопила чоловічі руки та притиснула їх до його живота. Моя хватка була слабкою. Упевнена, що Гнат з легкістю б скинув мене з себе. Але він дозволив мені тріумфувати цією маленькою перемогою.

— Усе! Ти програв, — голосно сказала я, важко дихаючи.

Гнат усміхнувся, уважно вдивляючись у моє обличчя.

— Упевнена? — спитав він.

Незчулася, як він вирвав свої руки, схопив мої запʼястя та потягнув мене на себе. Я ахнула, коли впала на нього зверху усім тілом. Він затиснув мої руки за моєю спиною. Я пихтіла, намагаючись вибратися з його міцної хватки, але врешті-решт здалася та розслабилася. Поклавши голову на впадину між його плечем та шиєю, я заплющила очі. Серце шалено билося, а груди сильно здіймалися. Я задихалася, тож відчайдушно хапала ротом повітря. Усі мʼязи мого тіла боліли. Гнат відпустив мої руки, і вони впали на мат по обидва боки від мого тіла.

— Гей, ти як? — тихо спитав він.

Я відчула його пальці на своїй спині. Він лагідно провів ними вздовж по хребту та горизонтально по відкритій смужці моєї шкіри між топом і гумкою легінсів.

— Нормально, — відповіла я, коли моє дихання нарешті внормувалося. — Я не звикла до такої активності, але це було… незабутньо.

Я підняла свою голову, щоб подивитися на нього. Його обличчя було так близько, в лічених сантиметрах від мого. Я потягнулася до нього, паралельно провівши пальцями по його руках. Він наче зачарований слідкував за моїми діями. Стиснувши його запʼястя, я забрала руки Гната від свого тіла та опустила їх на мат. Він не пручався, бо уся його увага була зосереджена на моїх очах. Я чарівно усміхнулася йому та грайливо прикусила нижню губу. Кінчик мого носа ковзнув по його щоці вниз. Я притиснулася губами до його шиї, відчуваючи, як сильно бʼється пульс Гната. Я підняла очі вверх, помічаючи на собі темний зацікавлений погляд. Моя рука лягла на його щоку. Я лагідно погладила її, а тоді великим пальцем потерла його губи, дивуючись їхньою мʼякістю.

— Що ти… — Гнат замовк, коли я знову поцілувала його в шию. Задоволена усмішка розповзлася на його обличчі. – О, ну гаразд!

Він цілковито розслабився під моїми дотиками. Власне, це те, чого я й добивалася, — щоб він був повністю в моїй владі. Гнат навіть не помітив, як я забрала одну ногу. А тоді… Я сильно вкусила його в шию та різко підвелася на ноги. Він заричав, притиснувши свою руку до укусу.

— Якого чорта, Анжеліко? — голосно спитав він.

Я відійшла в інший кінець рингу та сперлася на канати. Гнат підвівся в сидяче положення. Мʼязи на його обличчі сіпнулися, наче він злився, що так легко піддався мені.

— Втеча — це моя основна ціль, — нагадала я йому його ж слова, не стримуючи переможної усмішки. — І неважливо, якими способами я це зроблю. Я просто скористалася моментом і…

— І чим? – уточнив він, коли я замовкла.

— І твоєю слабкістю, — тихо прошепотіла.