Розділ 8

Анжеліка

Спочатку я крутилася на підлозі, але заснути мені не вдавалося, тож я перемістилася на крісло. Тут, як виявилося, теж не дуже зручно. Я глянула на Гната, що лежав на правому боці. Здається, він уже заснув. Я неабияк розізлилася, коли він так нахабно почав роздягатися при мені та ще й влігся в моє ліжко! Ну, це не зовсім моє ліжко, але останній тиждень я спала тут і досить швидко звикла до зручності матраца.

Я намагалася влягтися на кріслі, але все було безрезультатно. Мене тиснуло в бік, спину, а зігнуті ноги затерпали. Я підвелася та сильно стиснула свої пальці рук. Знову подивилася на Гната. Він не рухався. Я максимально тихо підійшла до нього та нахилилася до його обличчя, щоб перевірити, чи він точно спить. Вираз його лиця був таким незворушним та розслабленим. Я майже притиснулася вухом до його щоки, щоб почути тихе мирне дихання. Схоже, він справді заснув. Я не знала, що взагалі роблю. Частина мене хотіла влаштувати бунт і не спати всю ніч, але моє тіло втомилося, а ноги відчувалися важкими. Я на носочках обійшла ліжко та зупинилася з іншого від Гната боку. Можливо, мені вдасться прокинутися раніше за нього. Тоді я швидко переміщусь на підлогу, а він навіть не зрозуміє, що я лежала з ним на одному ліжку. Мені залишалося лише сподіватися, що все буде саме так.

Я обережно відкинула ковдру та лягла на краєчок ліжка, якнайдалі від його тіла. З моїх вуст вирвався тихий задоволений стогін. На ліжку явно було краще, аніж на підлозі чи кріслі. Але тут я відчувала прискорене серцебиття в грудях. Щоб хоч якось заспокоїтися, я озирнулася на Гната. Він навіть не рухався, а його очі все ще були заплющеними. Мабуть, міцно заснув. Та я не могла ніяк побороти свого хвилювання. Треба остаточно переконатися, що він спить. Лише так я зможу позбутися свого страху.

Я обережно підсунулася до нього, розглядаючи його обличчя. Мені здалося, що повіки Гната затріпотіли, тож моє тіло напружилося. Але наступну хвилину нічого не відбувалося. Може, мені здалося? Я нахилилася ще ближче і… Неочікувано його очі розплющилися. Я закричала, а він міцно обійняв мене за талію та перевернув на спину. Моє серце мало не вискочило з грудей від переляку. Я шоковано дивилася на Гната, що нависав наді мною, хитро посміхаючись.

— Не спиться, Анжеліко? – хрипло спитав він.

Моя шкіра вкрилася сирітками, а тіло затремтіло аж до кінчиків пальців на ногах. Серце калатало так сильно, що його удари відбивалися у горлі. Мої груди здіймалися від важкого дихання та страху, що буквально паралізував мене.

— Ві… Відпусти мене! — закричала я та спробувала вибратися з-під нього.

Але він штовхнув мене назад на ліжко та сильно притиснув своїм тілом. Я видихнула, вражена твердістю та теплом, що накрило мене з головою. Я зібрала всі сили та штовхнула його в груди.

— Ти… Виродок! — проричала йому в обличчя. — Злізь з мене! Зараз же.

Його очі горіли дивним захопленням і збудженням. Йому однозначно подобалася ця гра в «котика-мишку». Але так я і почувалася під ним. Як миша, яку він з легкістю спіймає та гратиметься, як йому заманеться. Я знову штовхнула його в груди, він навіть не похитнувся. Спробувала вдарити його ногами, але він сильніше звів свої стегна, затискаючи мої ноги. Я продовжувала бити його руками, доки він не спіймав їх і не притиснув до матраца над моєю головою. Я знову заричала, звиваючись під ним. Але все було марно. Пелена сліз застелила мої очі. Я розуміла, що вже програла. Я змирилася з цим.

Моє дихання трохи заспокоїлося. Я перестала пручатися та просто відвернула голову вбік. Мені було все одно, що я лежу під ним в одній нічній сорочці, і що він майже до болю стискає мої руки. Обличчя Гната нахилилося так близько, що кінчик його носа вперся до моєї щоки. Я сильно зажмурилася в очікуванні найгіршого.

Ось, що завжди ховалося за його красивим обличчям та легкою усмішкою… Монстр і мисливець, який тільки вичікував слушного моменту, щоб напасти.

— Борися зі мною! – сказав він мені в обличчя.

Я розплющила очі, трохи повернула голову та розгублено подивилася на нього.

— Що?

Він раптом відпустив мої руки та злегка підвівся, впершись долонями по обидва боки від мого тіла.

— Я навіть дозволяю тобі вдарити мене, — додав він, не зводячи з мене очей.

— Що? — знову повторила я, не приховуючи свого здивування.

— Ну ж бо, Анжеліко! Вдар мене. Я знаю, що ти хочеш.

Я швидко похитала головою на знак заперечення. Так, мені дуже хотілося вдарити його насправді. Але я боялася, що якщо зроблю це, то розбуджу дикого звіра, що ховається у ньому.

— Я… Я не буду.

— Не змушуй мене провокувати тебе, — усе ще спокійно говорив Гнат.

— Ні! — голосно заперечила я.

Він опустився на лікті, знову вриваючись в мій простір. Його темний погляд був зосереджений на моєму обличчі, тоді коли палець легко зачепився за бретельку моєї нічної сорочки. Я здригнулася, а з моїх вуст вирвався тремтливий видих. Гнат накрутив бретельку на свій палець, ніби грався нею чи просто розтягував час. Він спустив її вниз, повністю оголюючи моє плече і частину грудей. Я схвильовано зглитнула, відчуваючи внизу живота зовсім не те, що мала б відчувати в цей момент.

— Мені продовжувати? — тихо спитав він, піднявши одну брову.

Чоловічі пальці потягнули бретельку вниз, ще більше оголюючи мене. Я різко похитала головою. Розумна частина мене бажала, щоб він зупинився. Але інша — та, що відчайдушно жадала відчути задоволення, — хотіла, аби він роздягнув мене, торкнувся…

— Припини, – попросила я ледь чутно.

— Змусь мене зупинитися, — його голос звучав занадто впевнено. — Борися зі мною, Анжеліко!

Я знову похитала головою, відмовляючись. Я знала, що слабкіша за нього. У моїй боротьбі просто не було сенсу.

— Вдар мене, чорт забирай! — закричав Гнат так голосно, що я налякано затремтіла. — Виплесни свій гнів! Покарай мене за те, що я викрав тебе. Випусти свою ненависть, Анжеліко!

Моя рука сіпнулася. Я стиснула щелепи, а тоді зі всієї сили зарядила йому ляпаса. Його голова метнулася вліво. Я відчула короткий спалах провини та стиснула свою долоню в кулак. Гнат подивився на мене своїми темними очима. Боже… Що я наробила? Але ж він спровокував мене!

— Непогано, — пробурмотів чоловік, і кутики його губ полізли вгору. – Тепер зроби це сильніше.

Я завагалася, але в один момент гнів, що довгий час сидів всередині, почав пробиратися назовні. Я злилася на своїх батьків, на свого чоловіка, на своє жахливе життя і… на Гната. Якщо іншим я не можу відплатити, то Гнат тут.

— Я ненавиджу тебе! – голосно проричала.

Я почала бити руками по його обличчі, грудях, животу — усюди, де могла дістати. Мої ноги все ще були заблоковані його стегнами, але я зі всієї сили намагалася їх звільнити. Мені вдалося підняти одну ногу, і я вже зібралася зарядити нею йому в пах, як він перехопив її своєю рукою.

— Це заборонений прийом, — попередив Гнат.

— А як тобі цей? — спитала я та вчепилася нігтями в його щоку.

Він заричав і стиснув моє запʼястя своєю рукою. Я підвелася в сидяче положення, а Гнат скрутив мою руку за моєю спиною. Мені хотілося самовдоволено усміхнутися, коли я помітила червоні подряпини на його щоці. Раптом він притягнув мене до себе так, що я буквально сіла на нього. Я підняла свою руку, щоб вдарити його, але він перехопив її й так само скрутив за спиною. Моє дихання було пекельно важким. Я відчайдушно хапала повітря через рот. Мої груди здіймалися просто перед його обличчям, але очі Гната були зосереджені на моєму почервонілому лиці.

— Я заблокував твої рухи, – сказав він, сильніше стискаючи мої запʼястя. — Спробуй вибратися.

Я порухала руками, але це тільки завдавало мені болю. В цій дивній позиції я не могла навіть ногами нічого зробити.

— Це неможливо, — буркнула я крізь стиснуті зуби.

— Прояви креатив, лялечко.

Не знаю чому, але мене дуже сильно розлютило це прізвисько. Я намагалася вигадати, як вибратися з його хватки. Мій погляд опустився на голі плечі Гната. Здається, це був мій єдиний вихід.

— Я тобі не лялечка! – крикнула я, а тоді нахилилася та зі всієї люті вкусила його в плече.

Мої зуби впилися в його мʼяку шкіру, і я відчула, як хватка Гната на моїх руках ослабла.

— Ай! – здивовано скрикнув він, звільняючи мої руки.

Я вирівнялася, не стримуючи своєї задоволеної усмішки. Гнат глянув на укус, що тепер красувався на його плечі, а тоді перевів погляд на мене. Я очікувала побачити в цих темних очах лють і злість, але там читався абсолютний захват.

— Вау! — прошепотів він з очевидним блиском в очах.

— Не очікував?

Я усміхнулася ще ширше та спробувала відсунутися від нього, але Гнат миттю обійняв мене, притискаючи до себе. Я думала, що він уже заспокоївся, та це, схоже, не так. Раптом він перевернув мене та притиснув животом до матраца, навалюючись зверху. Моя голова вперлася до подушки. Я спробувала відштовхнути його руками, але він спіймав їх та знову затис за моєю спиною.

— Не очікувала? — спитав Гнат мені на вушко.

Його гаряче дихання мало не обпекло мені шоку. Міцне тіло притискалося до мене. Я почувалася такою розпаленою та навіть збудженою. Мої стегна інстинктивно піднялися вверх, впираючись до чогось твердого. Господи… Мої очі закотилися. Я не стрималася і голосно застогнала. Подушка приглушила звуки, що вирвалися з мене, та я була впевнена, що Гнат почув. Його руки розслабилися. Він зарився носом у моє волосся, а тоді сказав:

— Ти слабка, Анжеліко. Невитривала та швидко здаєшся. Я розумію, що ти у нас тендітна тонка натура, але це не допоможе тобі, якщо раптом хтось захоче тебе скривдити.

— Хто? — спитала я, озирнувшись на нього, і наші напружені погляди зустрілися. — Ти?

— Наприклад, я, — прошепотів він. — Нема значення. Будь-хто. Тобі треба навчитися стояти за себе. Ти маєш бути сильнішою.

— То… То навчи мене, – мій голос був схожий тихе мурчання, коли я додала: – Будь ласка, Гнате.

Не знаю, про що саме я благала. Він декілька секунд дивно дивився на мене. Я змʼякла під його масою та теплом. В якийсь момент мені почало подобатися те, як його тіло притискалося до мого. Він потягнувся вперед, і я прикусила губу, щоб стримати черговий стогін. Наші обличчя були так близько, що мені здавалося, ніби він от-от зірветься та поцілує мене. Мій погляд опустився на його губи, і я несвідомо розімкнула свої. Його дихання дражнило мене, викликаючи поколювання в кожній клітинці мого тіла.

— Добраніч, Анжеліко, – прошепотів він навпроти моїх губ, після чого забрав подушку з-під моєї голови.

Гнат зліз з мене, підвівся з ліжка та попрямував до дверей, стиснувши подушку під пахвою. Він навіть не глянув на мене, а просто пішов геть. Я почула, як на дверях клацнув замок. Дивне відчуття розчарування стиснуло мої груди. Мені стало холодно. Я озирнулась на себе, зауважуючи, що моя нічна сорочка задерлася майже до талії. Занадто багато частин мого тіла, як виявилося, було відкрито для нього.

Я швидко залізла під ковдру, намагаючись втихомирити своє прискорене серцебиття та дивні почуття, що бушували всередині. Ідіотка! Я стогнала під ним і мало не піддалася йому. І мені раптом стало так соромно перед самою собою…

— Куди ми йдемо? – спитала я в Данила.

Але він не відповів. З самого ранку він сказав мені зібратися та вдягнути щось зручне. Робила я це довше, аніж зазвичай, бо не могла ніяк отямитися після того, що сталося між нами з Гнатом вночі. Тепер нам обом щоразу важче тримати дистанцію та стримуватися. І якщо одного разу ми піддамося цій пристрасті, то станеться непоправна катастрофа.

Данило вивів мене на вулицю. Я напружилася, коли внизу бетонних сходів помітила Гната. Він був у синьому спортивному костюмі, чорній кепці та темних окулярах. У мене на мить подих перехопило. Я пригадала, як уночі він притискався до мене своїм гарячим тілом. Жар підступив до щік. Гнат повернув голову до мене. І хоч його очі були сховані за темними скельцями окулярів, я відчувала, що він дивився мені в очі.

Я спустилася вниз та зупинилася на другій сходинці, щоб бути на одному рівні з ним. Краєм ока помітила, що Данило відійшов убік, але так, щоб тримати нас у своєму полі зору.

— Я зачекався на тебе, — заговорив Гнат, привертаючи мою увагу.

— Довго підбирала одяг, — пояснила я. — Наступного разу будь точнішим у тому, що саме маєш на увазі під «щось зручне».

На мені були чорні легінси, короткий спортивний топ та вузька спортивна кофта на блискавці. Насправді я не відчувала холоду, але моє тіло чомусь затремтіло. Я помітила, що Гнат почав знімати з себе кофту.

— О-о-о… Не треба… — почала заперечувати.

Гнат, як завжди, не послухався. Він накинув мені на плечі свою кофту та застібнув її. Мій погляд зосередився на його обличчі, і я помітила червоні подряпини на щоці.

— Пробач за це, — я кивнула головою на його щоку.

Гнат хмикнув та поліз пальцями до комірця своєї чорної футболки. Він відтягнув тканину вбік, показуючи червоний слід від мого укусу. Я зашарілася та соромʼязливо опустила очі трохи нижче.

— Як щодо цього? — на його обличчі зʼявилася надто задоволена усмішка.

— Трохи захопилася, — тихо пробурмотіла.

— Не турбуйся через це. Я зроблю зі свого тіла полотно, якщо ти колись захочеш намалювати на ньому картину зі своїх укусів.

Я засміялася та похитала головою.

— Це звучить дуже дивно і… – я підняла на нього свій погляд. – І водночас шедеврально.

— Тоді я готовий стати твоїм найкращим шедевром.

Я прикусила губу, не в змозі відвести від нього погляду. Мабуть, я теж хотіла, щоб він став моїм шедевром.

— Ми кудись ідемо? — поцікавилася я, переводячи тему.

— Їдемо, — виправив мене Гнат.

— Ї-їдемо?

Мої очі розширилося від здивування. Чоловік кивнув головою, а тоді підійшов до Данила та простягнув йому свою руку.

— Ключі!

— Ти не можеш поїхати сам…

— Я не сам. – Гнат оглянувся на мене. — Я з Анжелікою.

Важко пояснити, що я відчувала в цей момент. Гнат збирається кудись відвезти мене. І він хоче зробити це без своїх охоронців. Ми будемо вдвох… Тільки удвох.