Танець лікує душі

- Це була гарна історія. Я молода та талановита балерина, він популярний у культурних колах оперний співак, - почала свою розповідь народна артистка України Ілона Дубовицька. – Ми жили на гастролях, проводжали та зустрічали потяги, бачилися дуже рідко.

Я ніколи не забуду нашу зустріч. Прийшла до оперного театру послухати «Моцарт і Сальєрі». Друзі порадили, казали, що неймовірна опера. Він співав. Я дивилася з захопленням. Внутрішній голос шепотів «він талановитий, Боже, який же він талановитий». Молодий соліст Національної опери України Арсен Іванюк підкорив мене одразу. Це було кохання з першого погляду.

На одному з творчих вечорів нас познайомили товариші. Я знала: цей чоловік буде моїм. Я балерина, а він співак: творчі у всіх своїх проявах.

Пам’ятаю танцювала головну партію в балеті «Лебедине озеро». Легкість у кожному русі, кожному подиху. Я танцювала щастя, посмішку, ніжність, кохання…

Він сидів у першому ряді. Ми зустрілися поглядами, зустрілися душами. Через тиждень Арсен запропонував мені вийти за нього. Я погодилася. Мені здавалося, що ніхто так не кохає один одного, як ми. Ми були щасливі. Гастролі розлучали нас, але кожну мить зустрічей ми віддавалися один одному, нашому коханню. Мила моя дівчинко, моє серце вискакувало з грудей від одного його погляду, від одного слова. Цей чоловік заволодів моїм серцем.

Через рік він помер. Літак, у якому летів творчий колектив з гастролей, розбився в Баку. Я думала, що помру. Кілька місяців майже не їла, майже не спала. Мене врятувала творчість. Мене воскресив балет. Кожну партію я танцювала, як востаннє, і присвячувала Арсену. Моє серце було розбите.

Через 5 років я зустріла твого дідуся. Він навчив мене знову кохати, любити і жити. Я йому ніколи не розповідала про покійного чоловіка. Арсена запам’ятало моє серце.

У кожного життя трапляються трагедії. Головне, вір у любов до життя, моя мила дівчинко. Любов піднесе тебе до небес. Любов навчить тебе літати.

- Літати, як ти в танці, бабусю?

 - Ні, моя мила дівчинко, ще вище, до самих небес!