Розділ 12. Геніальний план коуча Лоренцо

Розділ 12. Геніальний план коуча Лоренцо

Вона бігла, немов від злої зграї,
Крізь натовп, що байдуже позіхає.
В очах її стояв німий відчай,
Немов казав: «Мій світ скінчивсь, прощай».

Влетіла в офіс до Лоренцо, мов гроза,
І на щоці блищала ще сльоза.
Розповіла про все: про ультиматум,
Про стрім, Паріса, про батьківський атом,

Що вибухнув і знищив всі надії,
І зруйнував її дівочі мрії.
Лоренцо слухав, гладячи бороду,
І бачив не проблему, а нагоду!

В його очах горів не жаль, а азарт,
Що кращий за мільйони гральних карт!
Він встав і мовив: «Доню, це не крах!
Це шанс, що принесе шалений розмах!

Ми не втечемо! Ми зіграєм в гру!
Ми зробим хід, що всім утре сльозу!
Ми інсценуємо твою цифрову смерть!» —
І в голосі його дзвеніла твердь.

«Сьогодні ввечері, — продовжив він, —
Ти зробиш пост, що викличе фурор.
Чорний квадрат. І підпис: "Прощавайте".
І зникнеш. Телефон свій вимикайте

На сорок вісім довгих, злих годин.
Нехай гуде мережа, наче дзвін!
Нехай говорять, плачуть і сумують,
Твоє ім'я у трендах занотують!»

«А що потім?» — спитала ледь жива.
«А потім, доню, — геній промовляв, —
Ти воскреснеш! Тріумфально! Гордо!
З новим іміджем, сильною і твердою!

Розірвеш заручини з тим Парісом нудним,
І станеш вільним брендом, сольним, молодим!
Це буде вибух! Це буде революція!»
План був шалений. Дикий. Але в ньому

Була своя, абсурдна, дика ло-гі-ка.
Це був її єдиний шанс на втечу.
«А що Ромео?» — згадала вона.
«Про нього не хвилюйся, — мовив коуч, —

Я напишу йому, щоб він не сумував,
Про наш великий, геніальний план,
Щоб він сидів і просто тихо ждав.
Я надішлю йому все в месенджері,

Надійному, щоб не було біди».
І він подав їй телефон. Вона
Набрала слово те, що, мов стіна,
Відрізало її від світу вмить.

І натиск кнопки. І душа мовчить.
Вимкнула телефон. І в тишу знов
Зробила крок. Заради мрій й основ,
Що в серці бились.
І заради змов.