Розділ 5. Сцена на балконі - прямий ефір.

Розділ 5. Сцена на балконі - прямий ефір.

Минула ніч. Вечірка відгриміла.
Та не для всіх вона скінчилась мирно.
Джульєтта у кімнаті. Все обридло.
І тисне щось в душі несамовито.

Щоб випустити пар, вона вмикає
Свій телефон, кільцеву лампу, й тихо
Виходить на балкон, де ніч гуляє,
І запускає стрім, своєрідне втіхо.

«Привіт усім, хто ще не спить», — говорить
Вона у камеру, всміхнувшись втомлено. —
«Сьогодні просто хочу поговорити...»
І тисячі сердечок миттєво

Злетіли вгору.
А внизу, в кущах,
Де пахне смутком і сирою землею,
Сидить Ромео, з телефоном у руках,

І сам не знає, що він робить з нею —
Із цією думкою про ту дівчину злу,
Що так його вразила й полонила.
Він не пішов додому. Він в саду

Чекав на знак, на чудо, на вітрила...
І ось він бачить — світло. Прямий ефір!
І він, забувши про конспірацію,
Вмикає стрім, немов шукає сир

У пастці.
А Джульєтта, у прострації,
Веде свій монолог, немов у п'єсі:
«О, чом ти з тих? З Монтекі? З того клану?
Ім'я твоє — це наче ніж у пресі,

Що ріже репутацію без плану!
Навіщо цей увесь безглуздий бій?
За що ця вічна ворожнеча й втома?»
(Вона не знала, що предмет всіх мрій

Сидить в кущах, всього за крок від дому).
І тут Ромео, геній маскування,
Вирішує, що час себе явити.
Він пише в чат своє палке зізнання

Під ніком @Romeo_the_One_and_Only:
«Твій голос — наче музика для вух!😍»
«Твої слова — це правда, що не сперечаються!🔥»
«Я тут, внизу, ловлю твій кожен рух! ❤️»

«Скажи лиш слово — і серця з'єднаються! 🙏»
Джульєтта бачить. І спочатку злиться:
«Якийсь дивак... чи може, це той самий?..»
Вона в ефір говорить: «Не годиться

Писати тут такі смішні програми!
Ромео, якщо це ти, припини! Це не смішно!»
І тут із кущів, наче привид ночі,
Ромео виходить і махає їй невтішно.

Вона аж скрикує, округливши очі:
«Ти що, придурок?! — шепоче в мікрофон. —
Мій батько дрон на тебе зараз спустить!
Ти що, забув, що мій балкон — це трон,

А ти — всього лиш порушник?»
І почалась розмова — просто сюр:
Вона шепоче в камеру, для тисяч,
А він їй кричить знизу, наче в рупор,

І кожен з них не знає, що він зичить.
Вони говорять про війну і втому,
Про те, як все обридло, як дістало.
І раптом в голові її, мов в домі,

Щось клацнуло. Ідея запалала!
«А уяви... — говорить в мікрофон, —
Який це буде вибух! Який хайп!
Якщо ми раптом... вийдемо з-за штор?

І скажемо: кохання — це наш вайб!»
Ромео знизу підхопив ідею:
«Це не просто хайп! Це буде маніфест!
Ми знімемо найкращу з епопей!

І зробимо з війни кохання квест!»
«Тоді... — сказала тихо, наче в сні, —
Є тут один... що може все владнати.
Коуч Лоренцо. Завтра. В першій половині дня».

І він кричить: «Я буду там! Чекати!»
Вона ж у камеру: «Ну все, бувайте, любі!
Натхнення вам і солодких снів!»
І вимкнула ефір. І в темнім клубі

Залишила мільйони глядачів.
А знизу лиш почувся тихий звук —
Це втік Ромео, впавши на гнома...
І так почався їхній дивний рух

Назустріч славі... і великій втомі.