***

Сонце поволі опускається за обрій, даруючи свої останні промені усміхненим людям. Вони всі зібралися на відкритому майданчику біля моря, щоб розділити радісну мить із двома закоханими.

Синмін, стоячи між гостей, уважно спостерігає за юнаком, що переминається з ноги на ногу біля вівтаря. Тільки кинувши на нього одним оком, стає зрозуміло, що він хвилюється. Ось, ледь обручки не впустив, поки подавав їх не менш схвильованому нареченому.

Синмін з усмішкою хитає головою, не відриваючи пильного погляду від Чоніна біля вівтаря. Кілька місяців тому він був зовсім іншим коли бив Кіма в обличчя на відпочинковій базі. Так, провина Синміна у цій ситуації була чималенькою. Цілувати людину без її згоди не правильно, навіть, якщо вона тебе дуже  приваблює. Очевидно, що Чонін йому дуже подобався. Він зацікавив Синміна ще при першій зустрічі, але відсікав будь-які спроби юнака наблизитися. І зрештою Мін не надто старався завоювати увагу білявого парубка, якого як він вважав бачить вперше і востаннє в житті. Але сталося, як сталося і вони зустрілися знову при таких цікавих обставинах.

Зараз, дивлячись на усміхненого Чоніна в грудях Синміна щось занадто підозріло ниє. Ніби коти шкребуть своїми гострими кігтями, намагаючись добратися до самої душі. Невже це почуття провини?! "Та ні маячня якась", — відмахується від цього парубок, плескаючи разом з іншими, коли наречені цілуються.

"Було б добре поговорити з Чоніном, знову. Можливо тоді б він зміг нормально вибачитися", — з цією думкою Синмін проводить практично цілий вечір, але підійти ніяк не наважується. Він танцює із подружками нареченої, які радо запрошують його на вальс. Перекидається із Хонджуном кількома саркастичними фразами, під акомпанемент стомлених зітхань Сонхва. І звісно, п'є за здоров'я і щастя наречених. Але навіть кілька келихів шампанського не допомагають хлопцю набратися сміливості і підійти до Чоніна, який веселився на повну.

Вже вкотре за вечір Синмін бреде до туалету, на ходу відбиваючись від запрошень потанцювати. Зрештою, хлопцю треба зібратися з думками і привести себе до ладу.

—  Все, зараз точно підійду до нього! Я ж не боягуз якийсь, врешті-решт, і вмію визнавати власні помилки, — Мін розмовляє із власним відображенням у дзеркалі, поки миє руки.

Він знімає краватку, повертаючись до залу із твердим наміром поговорити із Чоніном. Але план хлопця руйнує незрозумілий шум, що лунає десь збоку. Синмін іде до джерела звуку, щоб перевірити чи не кривдять там когось. Бо це ж весілля, тут різне може трапитися.

Та натомість від стає, як вкопаний, спостерігаючи за тим, як Чонін затискає біля стіни невідомого парубка. Він так пристрасно цілується з ним, що здається ніби хоче висмоктати з нього душу. Несподівано Чонін відривається від губ хлопця, певно почувши чиїсь кроки поблизу, і злякано дивиться прямо на Синміна. Це стає для нього знаком, що пора вшиватися із цього свята.

— Кхм... Вибачте, що завадив... — розгублено і трохи вражено каже молодик, різко розвертаючись на вихід.

— Дурень, ну який же ж ти дурень. Сил нема. Поговорити з ним хотів, аякже. Ти цьому Чоніну нахрін не здався, Синміне!  — лається сам на себе брюнет у нехрозумілому приступі гніву. — Треба забиратися звідси, бо ще зірвусь на когось. Нащо мені ці проблеми?!

Парубок іде до наречених, щоб попрощатися з ними та подякувати за гарне свято. Але через власний гнів та втому не помічає Чоніна, який схвильовано шукає його серед гостей. Синмін покидає весілля так і не зустрівшись із хлопцем знову.

Мін не з тих людей, хто запиватиме свою тугу алкоголем, та й йому вже досить на сьогодні. Тому він спокійно повертається додому, викликавши собі таксі. Звісно Синмін засмучений, але він розуміє, що не має жодного впливу на цю ситуацію. Чонін для нього чужа людина, і вони абсолютно нічим один одному не зобов'язані. Але його печалі цей факт якось не применшує.

Завтра знову на роботу, тому неділю Синмін проводить за улюбленими серіалами із смачною їжею під боком. Звичайно, хлопець міг би подзвонити до Хва, щоб потусуватися разом, але його кращий друг і досі в медовому місяці. Сонхва не помічає нікого навкруги окрім свого коханого Хонджуна. І Мін, якщо бути чесним із собою до кінця, заздрить цим обом. Їхнє кохання навіть після року стосунків, які до слова були геть не простими, зовсім не змінилось, а схоже ще більше розгорілося. Хлопці вміли підтримувати один одного, і головне навчилися обговорювати власні проблеми.

Синміну теж хотілося стосунків, як в Сонхва і Хонджуна. Щоб поруч була кохана людина, і щоб вдома хтось чекав на нього. Але попри це палке бажання хлопець нічого для цього не робив. Він не знайомився з новими людьми, надаючи перевагу посидіти вдома за якимось фільмом. Не ходив на побачення і не підпускав людей до себе занадто близько. Після того випадку його з'їдала провина, якої Мін до останнього не хотів визнати.

Парубок важко видихає та сильніше замотується в плед, відганяючи непотрібні думки. Взагалі йому і так нормально. Так, йому окей, а всі ці судження з'явилися під впливом весілля Санні. Не потрібно було туди йти, тільки нерви собі потріпав. 

Юнак повертається до перегляду серіалу, і засинає на дивані, притиснувши відерко з попкорном до себе. А зранку дуже шкодує про це, бо шия болить нестерпно. Все ж йому тридцять цьогоріч.

— Пора б вже зайнятися якимось спортом, бо розвалююся, як якийсь старий дід, — буркотить сам до себе, п'ючи ранкову каву.

Пошук нового хобі в інстаграмі, не дав жодних корисних результатів, тому парубок залишає телефон у спокої. Час у соцмережах збігає набагато швидше, а заторів на дорогах ніхто не відміняв. Тому треба поспішити, щоб вчасно приїхати на роботу.

Виходячи за обідом, Синмін геть неочікував побачити в кав'ярні навпроти компанії Чоніна, який ввічливо всміхався клієнтам. І якщо, спрешу, Синмін хотів оминути заклад стороною, бо там працює Чонін, то згодом не став цього робити через кілька причин. По-перше, там готують його улюблену каву. По-друге, він не зробив нічого поганого, щоб ховатися, як невірний чоловік. По-третє, схоже Чонін його взагалі не пам'ятає, тому немає про що турбуватися. Однак попри всі логічні доводи мозку він хвилюється, ніби вперше.