за межами Чумацького шляху

Твоє серце поділене на чотири камери. У них зберігаються події, країни, люди, думки, почуття, будівлі та інші дрібні речі, які складають твоє життя. Вони зачинені за гратами, яке твоє тіло створило, і не випускають звідти нічого. Тому що ти мусиш памʼятати все те, що за твоєю спиною. Тому що ти мусиш сходити з розуму кожен раз, як відкриваєш двері камери, поринаючи у спогади.

Твоє серце замикає мале та велике кола кровообігу. З його допомогою у твоїй крові зберігаються молекули квітів, які ти отримувала на день народження хлопців та дівчат, яких кохала, людей, з якими дружила, подарунків, які отримувала, обіймів, які сама дарувала, поглядів, які зводили тебе з розуму, ароматів парфумів, які відчувала у повітрі, проходячи по Площі Ринок. У твоїх молекулах стільки памʼяті, скільки немає у твоїй голові, і ти підсвідомо відчуваєш це, коли проходиш повз речі, про які забула, але які були частиною твого минулого.

Права нижня та ліва верхня камери – це твоє мале коло обігу крові. У них будівлі, що стали причиною твого захоплення архітектурою, у них книги, сюжети яких ти розповідала на парах, у них одяг, що ти викидувала відразу після купівлі, у них серіали, що змушували тебе плакати, у них безглузді ситуації на вулиці, коли ти почувала себе незручно, у них твої подорожі, у них твої дурнуваті наклейки на ноутбуці, у них найсмачніша їжа.

Права верхня та ліва нижня камери – це твоє велике коло обігу крові. У них твоя сімʼя, яка і ощасливлювала тебе і дратувала, у них твої друзі, з якими ти сварилася та раділа, у них твої викладачі, що відчитували тебе за незроблене домашнє завдання і були одночасно твоїм прикладом для наслідування, у них чорний кіт який лежав з тобою поруч, коли ти плакала на білих простирадлах. У них кожне слово, яке ти почула із новин про війну. У них тіла загиблих на фронті. У них твоє кохання та ненависть. У них сподівання та безнадія. У них проблеми з документами та маленькі донати на армію.

Загальна довжина твоїх камер 12.5 на 9.5 сантиметрів по ширині. Твоє життя міститься у третій частині шкільної лінійки. І ти живеш у них понад шістдесят років, ховаючи все більше предметів у камери, ніби твій домашній хомʼяк, який зв.явився у тебе у 10 років. Ти так само як він вертиш у своїх руках емоцію, думаючи, у яке кого обігу її відправити. І залежно від значимості вона дістає своє місце десь за запахом нової книжки в одній з камер малого обігу крові.

І всі твої спогади, люди, емоції, будівлі, країни, квіти, книжки, одяг, їжа, картини, вірші, погляди, кільця важать лише 300 грамів. Життя, яке здавалося виходило за рамки Чумацького шляху з його масою у 3×10⁴² кг та обіймало сусідні галактики, потерпіло гравітаційний колапс. Стиснулося до розміру грейпфруту, смак якого лежить в одній із камер малого обігу крові.

Все твоє життя – безперервний потік. Тече з середньою швидкістю у 300 міліметрів у секунду. Штовхається по твоїм венам, судинам, капілярам, змушуючи тебе рухатися між молекул величезного всесвіту.

Твоє життя – 300 грамів у півтора трильйонах сонячних мас, що складають Чумацький Шлях. Непомітне, однак наповнене до країв.

Твоє життя по-чотирикамерному просте, однак без нього світ вираховувався б за формулою 3×10⁴² кг - 300 гр.