Відблиск зірок у холодній воді

Сонце Аргентум Люмена встигло здійснити свій шлях і сховатися за горизонтом, поки вони говорили. Декан і винуватець провели в кабінеті весь день, і лише коли місто почало тонути в густих синіх сутінках, хлопець нарешті покинув Вежу.Срібноголовий зупинився біля невеликого фонтана на розі, ховаючись у тіні. Він занурив обличчя в крижану воду, намагаючись прибрати з обличчя гримасу виснаження і привести думки до ладу після багатогодинної розмови.

Двері відчинилися раніше, ніж він наважився торкнутися дерева. Тепле, золотаве світло, що лилося з квартири, безжально вихопило його з темряви вулиці. Каїра стояла на порозі.

— Ти нарешті прийшов. Заходь. Вечеря холоне.

Хлопець переступив поріг, відчуваючи, як домашній затишок тисне на плечі сильніше за магічні кайдани.Каїра мовчки зачинила двері. Рікоро застиг у передпокої, прислуховуючись.З вітальні долинав монотонний, важкий звук — шкрябання металу об камінь. Ульвар був вдома.Срібноволосий парубок в цьому домі повільно зняв пальто, намагаючись не шуміти. Він пройшов до порога кімнати й зупинився. Ульвар сидів у своєму кріслі біля каміна, де вогонь уже давно згас. У світлі однієї магічної лампи він точив невеликий ніж.Його рухи були повільними, механічними.Величезні руки, вкриті старими опіками та в’їлою в пори окалиною, здавалися занадто великими для цієї витонченої роботи.Чоловік не відводив погляду з леза. Його зосередженість на справі навіть за межами кузні була шокуючою.

— За стіл.

коротко кинув Ульвар. Голос був низьким і сухим, наче тертя каміння.

 — Каїра двічі не кличе.

Він нарешті відклав ніж. Метал дзвінко вдарився об стіл. Ульвар підвівся — масивний, похмурий, він ніби заповнив собою весь простір кімнати. Коли він проходив повз Сакі до кухні, від нього війнуло звичним запахом вугілля та холодного заліза.Юнак  рушив слідом. На кухні вже чекали три тарілки. Каїра стояла біля вікна, схрестивши руки на грудях.

— Декан тебе довго тримав.

 Зауважив Ульвар, сідаючи на своє місце і кладучи важкі долоні на стіл. 

— Значить, справа пахне не просто штрафом.Я правий?

Рікоро сів на краєчок стільця. Його руки лежали на колінах, холодні.

– Так, пане, ви праві... Це не штраф.

Тихо сказав носій срібного волосся, не піднімаючи очей на Ульвара.Коваль взяв ложку, перемішав бульйон, спостерігаючи за воронкою.

— Значить, забрали магію? 

 Запитав  Ульвар прямо.

Каїра відійшла від вікна і сіла поруч із Сакі, поклавши руку йому на плече. Її дотик був теплішим за холодну атмосферу Деканату, яка все ще морозила його шкіру.

—   Ну, це вже ви перегнули, звісно. Еліас не настільки радикальний... Але покарання всеодно не з приємних...Я тепер працюю в Домі Зцілення. Боржником.

 Вимовив парубок нарешті наважившись зустрітися поглядом з Ульваром.

Батько Каїри повільно опустив ложку. На кухні запала тиша.

— Декан не карає.  Він ставить у такі умови, де ти або навчишся думати перед тим, як діяти, або зникнеш. В кузні, якщо ти помиляєшся, ти втрачаєш матеріал. В житті, якщо помиляєшся — втрачаєш час і людей. Ти втратив Майкла.

Він зробив ковток води.

— Тепер ти будеш там, де потрібно виправляти те, що зламали інші, або ти сам. Це не приниження. Це перевірка. Якщо ти принесеш туди свій хаос, тебе викинуть. Якщо ти принесеш туди дисципліну — ти виживеш.

— Ти згоден з Деканом? 

Тихо запитала Каїра.

— Я згоден з тим, що за все треба платити. відрізав Ульвар, повертаючись до своєї вечері.

Хлопець з смарагдовими очима помітив що на кухні настала тиша  і він може підняти тему яка його турбує ще з того моменту як він покинув дім сцілення і пішов до Еліаса

— А Майкл... — Як він? Чи не... чи не стало йому гірше?

Каїра випустила  ложку з руки в  тарілку, змусивши хлопця сидячого поруч здригнутися.

— Майкл... спить

Швидко відповіла вона, і голос її зрадливо здригнувся на першому ж слові.

Ульвар навіть не повів бровою, продовжуючи спокійно їсти. Він знав, що вона бреше — він бачив її наскрізь з дитинства, — але він вибрав мовчання. Зараз це було прагматичніше.
Каїра зблідла, але нічого не сказала, відчувши це мовчазне знання батька. Рікоро застиг, дивлячись на широку спину коваля, яка здавалася ще більш неприступною.

– А як він виглядає?

 Дочка коваля  схопила його за руку, холодною, тремтячою долонею, і потягнула до виходу з кухні.

– Ви куда?! Харчі самі себе не з'їдять!

Крикнув Улвьар їм в спину не отримавши відповіді

Вони швидко пройшли через вітальню і вийшли на вузький ганок перед будинком. Нічне повітря було холодним і вологим. Навколо — тиша, лише десь далеко чути було монотонний шум фонтана.

Каїра відпустила його руку і сперлася на дерев'яну балку  важко дихаючи.Сакі лише все більше губився у всьому що відбувається  навколо нього через що викриктув.

— Що в біса сталося в лікарні, коли я пішов?! 

Вона подивилася на нього з болем.

— Лікар сказав... Майкл не зцілюється, Рікоро. Його вовча природа хоче вирватися, щоб врятувати його від опіків, але вона замкнена. Він гниє заживо, бо звір не може вийти.

Срібноволосий юнак  закляк. Його світ хитнувся.

— Тобто його природа?.. 

Прошепотів вигнанець, дивлячись на свої руки, ніби бачив їх уперше.

— Ну він перевертень

 Гірко кинула Каїра, дивлячись у темряву. 

— А я була остання, хто про це дізнався.

– Як я  міг не знати?  Це я його підставив.

— Припини, Сакі 

 Її голос був тихим, але твердим, як уда по загартованій сталі. 

–Твій розпач зараз — це пуста порода. Від нього немає жодного зиску, тільки дим в очі. У кузні, якщо заготовка тріснула, її не оплакують. Її переплавляють.

​Вона зачекала секунду, переконуючись, що він почув її, а тоді повільно опустила руку і відійшла на кілька кроків до фонтанчика, зупинившись біля самої води трохи вдивляючись в її спокій а потім розвернулась до хлопця присівши на край фонтана. Її погляд був суворим, але без ворожості — лише тверезий розрахунок майстра, який бачить втомлений метал.