Несподівана новина

Чим довше юнак гуляв по центру та роздивлявся всякі невеличкі крамнички з усім, з чим тільки можна, то заду нього постійно хтось ходив і чіпав за хвіст. 

-Я перепрошую, але я відчуваю, що ти заду мене, прошу не чіпати хвіст. І якщо хочеш щось сказати, то виходь з-за моєї спини і говори.

-Ай, я думав, що твій хвіст це тільки для... рівноваги? А ти відчуваєш все, що твориться заду, навіть найменші дотики?

-Звісно ж.  А Ти хто?

-Як хто? Я твій друг, Майкл! Забув?

Сакі чудово його пам'ятає, та вирішив познущатися трохи.

-Сакі Рікоро, так званий Зелений Демон, або, як зараз говорять, жива легенда. Я маю для тебе чудову новину, але для цього тобі треба дати відповідь на декілька запитань щодо безпеки.

-безпеки?Ти про що, пане Рюсен?

-Та я ходив і Академічну вежу по певний своїх причинах,та почув краєм вуха одну таку річ.Якщо коротко ,то було піднято питання, щоб повернути тебе на роботу вчителя контролю магії, але ще не затверджено повністю, бо є деякі персони, які впевнені, що інцидент може повторитися з гіршими наслідками... Як-не-як, ти тоді ще був досить юним... А зараз тобі вже за 20,тому ніхто не знає, наскільки виросла твоя сила і чи ти контролюєш її так само, як колись, чи навіть краще? І чи не втратив ти свої навички?  

-Ти знущаєшся? Я ніяк не втратив навички контролю, а той інцидент... Не важливо. Якщо стоїть питання щодо  того, щоб повернути мені роботи, то я відповім на всі питання, які виникнуть у керівників Академічної Вежі 

-Я тебе зрозумів.Тоді за пів години чи годинку я буду на цьому місці.

На цьому слові хлопці розійшлися, кожен у своєму напрямку, та в голові зеленоокого парубка були не тільки емоції від того, що став легендою, а ще й від новини яку йому повідомив друг дитинства.Зеленоокий носій прокляття вогню, чия магія одного разу змінила ставлення усього міста до його постаті, прямував вже до виходу з головної площі, але раптом знову почув крик у спину від Майкла.

-Так, Майкл.

-Я взяв список питань, але давай я хоч проведу тебе додому та віддам список, щоб ти собі вдома без жодного тиску спокійно при нагоді дав відповідь, і я ввечері зайду та заберу.

-Зрозумів тебе, як твоя душа хоче, так і роби, мені начхати, чи йти самому, чи в компанії старого друга якого не бачив років 5? Чи навіть більше ,ну не сильно важливо.

Майкл лише ледь підняв кінчики губ і поклав руку на плече Сакі, одразу відчувши тепло його тіла.

-Ти такий гарячий, мій маленький демоне...

-Ще одна фраза з такою інтонацією і підтекстом, і влаштую тобі безкоштовну кремацію.

Погляд Сакі був холодним, але юнак лише вирішив перевірити, чи не боїться його Майкл.

-Ти? Кремацію? Не сміши, я тебе знаю з народження і знаю, на що ти здатний, якщо це торкається важливих тобі людей, тому подібні фрази я буду тобі говорити ще не раз.Демон, якого ніхто не бачив, але тільки при спогаді вже мурашить.

-Майкл, ти ще довго будеш тут мені тут зуби заговорювати? Чи нарешті підеш зі мною?

-йду йду злюка ти 

Обоє юнаків йшли в повній тиші по всьому місту, поки не дійшли до Тераси Зелених Вогнів, на якій стояв один-єдиний будинок, вбудований у гору.

-Ого... не близька дорога, звісно, навіть до таверни, я вже мовчу про центр.

-Ти заходиш чи ввечері заскочиш на чай? Якщо ввечері, то давай сюди список питань і до вечора, в мене трохи справи є.

-Ой, які там справи у такого добряка та відлюдника?

-Тренування контролю магії і візит до кузні.

-Зрозумів тебе, тоді тримай список і до вечора.

Балакучий знайомий передав Сакі шматок паперу, на якому рунами були написані питання.

-Та бо дай тобі згорить душа, знову руни! Я вже їх років три не читав...Ладно, буду згадувати, в мене десь точно є словник, тому потрачу більше часу, але впораюсь.До речі, Майкл, ти чого такий балакучий став?

-професія така в мене.А на цьому слові бувай здоровий та до вечора 

Сакі з кам'яним виразом обличчя лише кивнув і закрив двері, після чого настала мертва тиша.