Чорний Черемош
Пролог
Стара Юстина Коваль знала: деякі двері краще не відчиняти.
Вона стояла на краю полонини під Чорногорою, коли Чорний Черемош ще не носив своєї назви. У руках тримала важку дерев’яну скриньку, обв’язану конопляною мотузкою. Коріння прадавнього тиса обплітало її ноги, ніби хотіло втримати.
— Ти знаєш, що робиш? — прогримів голос з-за стовбура. Чугайстер не показувався повністю — лише жовті очі світилися в темряві.
— Знаю, — тихо відповіла Юстина. — Хтось має тримати Межу. Поки є кому.
Вона вклала скриньку в розколину між корінням. Земля здригнулася. Річка внизу на мить притихла, ніби прислухалася.
— Якщо хтось зламає замок… — почав Чугайстер.
— То мій онук його й закриє, — перебила Юстина. — Він носитиме залізо. І кров пам’ятатиме.
Вона торкнулася пальцями кори тиса. На шкірі залишився тонкий сріблястий слід — знак, який пізніше з’явиться на руці її онука.
Тоді вона ще не знала, що через тридцять років саме цей онук стоятиме на тому ж місці. І вибір буде за ним.
#556 в Детектив/Трилер
#242 в Детектив
#138 в Містика/Жахи
Відредаговано: 15.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
