Чорна журба

Назавжди

Назавжди.

Нічого не вернеться —
не вернеться в місто південне,

де бурштинове сонце сходить,

де тумани і горяні схили…
Де вітер так гірко стогне,
де люди – мов тіні ожилі.

Назавжди.

Ніколи ті сни не збувалися —

Лише вітер сталевим лезом
обпікав з усієї сили...

Назавжди.

Лише чулось моє романсеро

над пісками і над ареною,

там, де мертвий самотній тореро

кожен день чує танго нуево.

Назавжди.

Смерть в таверні п’є херес і плаче,
доки в горах той мертвий вершник
та й по місяцю в ніч проскаче.

Назавжди.

Наша пристрасть попелом чорним
на арену криваву ляже.
Де троянди мої та гвоздики?
Стара донна прикрасить корсажі.

Подобається

#2271 в Різне
#496 в Поезія

Відредаговано: 03.12.2025