Розділ 46.

Маркус сидів перед ноутбуком, навушники стискали його голову, а пальці бігали по клавіатурі. Файл від диктофона було очищено, і тепер він звучав кристально чисто. Селена стояла поруч, стискаючи руки на грудях.

З динаміків почувся тихий голос Алекса:
— Так, я передав їм план. Вони нічого не підозрюють. Завтра о двадцятій буде відвантаження. Так, зброя піде через тунель на Манхеттені…

За цими словами пролунав інший голос. Грубий, хриплий, але впізнаваний. Маркус зупинив запис і повільно підняв очі на Селену.

— Це… чорт забирай, це Карло Моретті, — прошепотів він.

Селена різко втягнула повітря. Моретті — один із найстарших босів італійської мафії, ім’я, яке досі вимовляли пошепки навіть на вулицях. Якщо Алекс працює з ним, то масштаби зради виявилися набагато більшими, ніж вони очікували.

Ава та Адам увійшли в кімнату саме в той момент, коли Маркус увімкнув наступний фрагмент.

— Я ще тримаю їх у довірі, — казав Алекс у записі. — Вони прийняли мене. Якщо знадобиться, я підіграю їм ще трохи. Але головне — вони нічого не мають дізнатися про Моретті.

Адам стискав кулаки так сильно, що аж побіліли кісточки. Ава нахилилася вперед, її голос звучав, мов крижаний ніж:
— Він продав нас найстарішому ворогу.

Селена озирнулася на Аву:
— Що будемо робити?

Усмішка Ави була жорстокою й безжальною:
— Почнемо гру за його правилами. Дамо йому відчути, що він все ще «серед своїх». А потім… нехай Моретті сам стане пасткою для свого пса.

Маркус кивнув.
— Виходить, у нас подвійна ціль: спочатку — Алекс, потім — Моретті.

Селена не відводила погляду від екрана, де миготіли хвилі запису. В її очах світилася рішучість.
— Це вже не просто полювання. Це війна.

І в тиші кімнати всі четверо зрозуміли: наступні дні визначать, хто виживе, а хто стане лише ще одним примарним голосом у темряві.