Розділ 31.

Клуб «Red Lotus» зустрів їх гучною музикою, спалахами неону й запахом дорогого алкоголю. У цьому місці вершилася «елітарна» розпуста, де гроші змивали будь-які гріхи.

Селена ввійшла першою. Червона сукня облягала її тіло так, що кожен погляд у залі ковзав за нею. Вона була приманкою, вогнем, який притягував. За нею — Маркус, у темному костюмі, що підкреслював його небезпечну силу.

Вони рухалися, наче мисливці серед натовпу — повільно, але впевнено.

На другому поверсі, за скляними стінами VIP-зони, сидів сенатор Дуглас. Його руки обіймали двох дівчат, занадто юних, щоб бути тут добровільно. Його сміх розрізав музику, як ножем.

— Він навіть не підозрює, що сьогодні його остання ніч, — прошепотіла Селена, поправляючи волосся.

Маркус схопив її за руку, його голос був низьким:
— Тільки не втрать голову. Цей виродок має піти за планом.

Вони піднялися нагору. Охоронці перегородили шлях, але вже через кілька секунд лежали без свідомості: точні удари Маркуса й гострі леза Селени зробили свою справу.

Коли вони увірвалися до VIP-зали, Дуглас підняв очі. Спершу роздратування, потім страх.
— Хто ви?.. — його голос тремтів.

Селена нахилилася ближче, її усмішка сяяла в неоновому світлі.
— Ми твої останні гріхи.

Маркус різко схопив сенатора й припер до скла. Його обличчя змінилося: там не залишилося нічого людського, лише темна одержимість.

Дуглас благав, обіцяв гроші, вплив, захист. Але відповіді не було. Лише ніж Селени, який повільно ковзнув по його горлу, залишаючи тонку червону лінію.

— Не тут, — прошипів Маркус, кидаючи його на підлогу. — Ми виведемо його. Ава хоче шоу.

Вони зв’язали сенатора, вивели його чорним ходом. Клуб і далі гудів музикою, навіть не здогадуючись, що прямо зараз вершиться справжнє правосуддя.

---

На вулиці Селена підняла очі на Маркуса.
— Ти відчуваєш це? — її голос був майже п’яним.

— Що саме?

— Це солодке передчуття. Перед тим, як кров проллється по-справжньому.

Маркус усміхнувся хижо.
— Тоді ходімо. Доведемо йому, що таке справжній страх.