Секрет компанії

Вітер із моря гнав холодний туман уздовж набережної, коли Веро зустрівся з Леклерком у маленькому кафе, яке ховалося між двома старими складами. Моріс поклав на стіл тонку папку з документами.

— Я знайшов те, що ти просив, Габріелю, — почав він тихо. — Ця компанія, що займається торгівлею морськими артефактами, офіційно існує вже понад 15 років. Але насправді вона — лише вивіска.

Веро відкрив папку і побачив копії контрактів, списки «вантажів» і дивні кодові записи.

— Картель… — пробурмотів він, ковзаючи поглядом по сторінках.

— Так. Вони використовували аукціони та колекційні продажі як прикриття. Насправді під час рейсів з артефактами вони перевозили живий товар — викрадених людей.

Веро відкинувся на спинку стільця. Його погляд загартувався.

— І Жанет знала про це?

— Думаю, так. І, можливо, намагалася зупинити їх, або… використати цю інформацію для себе.

Веро повільно постукав пальцями по столу.

— Чорна троянда…

— Що?

— Це не лише символ родинної легенди. Це їхній знак. Картель залишає його там, де зникають люди або де проводиться угода.

Леклерк нахилився ближче.

— І ти думаєш, що Жанет убили, бо вона була занадто близько до розкриття їхніх справ?

— Або тому, що вона була частиною цих справ, а потім вирішила вийти з гри, — відповів Веро, дивлячись у темний простір за вікном. — І хтось вирішив, що троянда має розквітнути востаннє.

Коли Веро залишив кафе, туман уже поглинув набережну, перетворивши світ на сіру безформну масу. Він йшов швидко, відчуваючи, як усередині все стискається від передчуття — час почав працювати проти нього.

Він знав: картель не чекає. Якщо вони підозрюють, що хтось розкрив їхні таємниці, — свідків ліквідують негайно.

У кишені його пальта вібрував телефон. На екрані — коротке повідомлення від Леклерка:

"Один зі співробітників лабораторії зник. Його звати Поль Рено."

Веро різко зупинився. Поль був єдиним, хто знав про нові експериментальні формули та міг підтвердити, що заборонені інгредієнти використовувалися не випадково.

Вони забирають його, щоб закрити рота, — подумав детектив.

Він набрав Леклерка:

— Морісе, де його бачили востаннє?

— Він виходив із будівлі компанії вчора ввечері. Камери зафіксували, як він сідає в чорний фургон без номерів.

— Чорт… — Веро стиснув кулак. — Це означає, що він або вже мертвий, або його готують до вивезення.

— Що будемо робити?

— Шукати будь-які сліди — фургон, водія, місця, де вони могли його сховати. Якщо ми знайдемо Рено, ми зламаємо картель.

Він кинув погляд на годинник — лишалося кілька годин до наступного відпливу. І він знав, що саме тоді з печери, яку він знайшов раніше, можна вивезти що завгодно, непомітно для чужих очей.

Я мушу встигнути. Інакше ще одна чорна троянда розквітне в морі…