Тридцятий розділ.

Марія стояла в аудиторії університету і захищала дисертацію. Вона робила доповідь. Тут були присутні мама, тато, її одногрупниця Марина та Сергій.

Після доповіді Марія відповідає на запитання. Запитання були різні. Але дівчині все більш менш вдається. Вона щаслива.

Незабаром, спеціалізована вчена рада збирається на нараду. Минає деякий час і всі збираються для оголошення рішення. Слово бере головуючий. Він оголошує про те, що Пилипенко Марії Олегівні присвоюється науковий ступінь доктора філософії.

Марія Олегівна щаслива безмежно. Нарешті вона досягла мети. Нарешті вона захистилася. Її вітають мама, тато, подруга та чоловік. Всі веселі і задоволені.

При виході з університету Сергій обіймає дружину. Він промовляє до неї:

- Я за тебе дуже радий.

Вона відповідає:

- Тепер я розумію, що ти відчував тоді, коли сам захистився.

Він цілує її в щоку та каже:

- Ти молодчина. Я люблю тебе.

- І я тебе.

По цих словах вони продовжують рух до зупинки. Вони їдуть до ресторану, щоб відсвяткувати. Незабаром вони сідають до авто і їдуть. Марія повертає погляд до університету. Вона посміхається і думає: «Чотири роки праці минули не даремно. Тепер можна і розслабитися».

Коли авто зникає. Біля університету стає тихо. Здавалося, він ніби також заспокоївся, випустивши зі своїх лав чергового науковця. Але це тільки сьогодні. Завтра будуть ще. І хтозна скільки ще буде таких, що знайдуть, не тільки вчену ступінь, а й своє аспірантське кохання.

Сподобалася книга то постав вподобайку!!!