Дев’ятнадцятий розділ.

Вересневого ранку сиділа Марія за комп’ютером і читала новини. Періодично вона відповідала на повідомлення, які отримувала, від свого коханого в вайбері. Сергій їй писав різноманітні повідомлення. Та раптом, вона помітила, що на електронну пошту прийшов лист від її наукового керівника. Тому Сметанчук припинила переписку і спрямувала всю увагу на навчання.

З листа Марія дізналася, що теза готова і її потрібно лише відредагувати згідно вимого конференції. Тому вона знайшла інформаційний лист та почала редагування. Зробивши все, як потрібно вона відправила остаточний варіант керівнику. Після чого вона подала заявку, електронною поштою, для участі в міжнародній науково-практичній конференції до організаційного комітету.

Конференція мала відбутися зо два тижня в Києві. Але Сметанчук вже зараз пошукала в інтернеті інформації про готелі. Треба було десь посилитися, щоб не дорого і недалеко від закладу вищої освіти. Також Марія хотіла побити на Хрещатику. Тому роздивлялася чим можна туди доїхати від Університету.

Врешті-решт вона завершила свої пошуки та вирішила перетелефонувати Сергію й розповісти про свою майбутню поїздку. Той за неї зрадів і сказав, що він вже був в тому Університеті, також на конференції в минулому році. Йому він сподобався, тож гадає, що і їй також сподобається.

Наприкінці розмови Пилипенко запросив Марію сходити до кав’ярні сьогодні ввечері. Та погодилась.

Коли вони завершили розмову, Сметанчук роздрукувала платіжку, яку мала оплатити за участь в науковому заході та пішла до банку, щоб її оплатити.