28. Жар. Зустріч

   Пошуки інформації щодо Ясиної, а тепер вже й моєї ситуації, ніяких результатів не дали. Під ситуацією я маю на увазі те саме « не прокляття» через яке помирають всі чоловіки, що мали статеві стосунки з представницями нащадків Морани. Я звертався до кількох місцевих артефакторів, рив інформацію у бібліотеці, попросив послугу у кількох знайомих із Сонячного Саду, підключив Вія, і навіть звернувся до фенікса Юни, ну хоч артефакт сновидінь їй повернув, більше мені він не потрібен. Ніхто нічого не знав, лише один чарівник Даній, котрий придбав моє перо за кругленьку суму, стверджував що колись читав про ситуацію описану мною, але не пам’ятає точно де, тож має застосувати чаклунський пошуковик, а це справа не одного дня. 

  Зараз ми з Вієм разом сиділи в куточку непримітної, але досить затишної забігайлівки. Місця було вдосталь аби вмістити з сотню різноманітних істот, але вдень тут засідало не так вже й багато відвідувачів. Перш ніж зручно вмоститися за дальнім столиком, ми зі змієм ретельно перевірили зал. За стійкою сиділа жінка, за відчуттями стриг або вампір. Як вона тут опинилась посеред білого дня не зрозуміло, але була з ніг до голови закутана в широкий одяг, що максимально захищав шкіру від сонячних опіків. Посеред залу безсоромно давав хлопака кремезний людожер, а його сон розслаблено охороняв такий же за габаритами  джин. У протилежному кутку, за аналогічним з нашим столиком розмістилась компанія драконів і мені здається, що це сусідство трохи дратувало змія. Треба буде пізніше розпитати, що вони не поділили, мене колись цікавило це питання, але у відкритому доступі інформаціЇ щодо цього не було. Обслуговув гостей чаклун, до того ж досить високого рівня. Приємна атмосфера віддавала чаклунським «душком», але темною або ворожою не відчувалась ні мною, ні змієм, а ми обоє такі речі за версту чули, тож більш менш вільно почали розмову.

- То яке воно нове життя? Ти казав маєш родинні справи. Щось трапилось?

- Не хочеться жалітися, особливо тобі, але тоді постає питання кому, як не тобі? 

  Змій засміявся і мені нарешті трохи відлягло, бо виглядав він змарнілим і виснаженим.

- Мені інколи хочеться повернутись до русалки, щоб вона мене притопила з кінцями, але я не маю на то жодного права, ні морально, ні фізично. Мабуть, саме це мене більш за все й виводить. Я втратив свободу вибору, став відповідальний за весь рід. І обставини ніяк не зміняться доки я не знайду відповідь з якого то переляку мій старший брат, практично незнищенна чарівна істота, впав у стан стазисноЇ коми. І діло таке, що я схоже не скоро знайду відповідь на це запитання. А ти як? Все ще шукаєш розгадку вашого з Ясею « не прокляття»? До речі, як там ваші постільні справи чи краще сказати, вправи?

 - Так, шукаю, і тебе прошу пошукати. Як розумієш, справи в мене такі собі, але я не втрачаю надії. А щодо наших з Ясею вправ можу лише сказати,  дякую за науку, а все інше тобі не треба.

- Ну хто б сумнівався! Ти ж у нас правильний, як рівносторонній трикутник. Я на пікантні подробиці й не сподівався, але радий що поміг хоч в чомусь. Я й без твого прохання землю носом рию, коли маю вільну хвилинку від власних загадок. Дещо знайшов, але чи має та інформація практичну цінність. Навіть не знаю. Я натрапив на щоденник одного добродія, який описує свої стосунки з богинею смерті, але схожі вони на спогади божевільного. Розповідає він в тому опусі про те, як обіцяв він своє кохання одній, а втріскався по вуха в іншу, і йдеться там не про якихось рядових селянок, а про двох богинь. Для бідолахи та вся круговерть, схоже, нічим хорошим не скінчилась, бо щоденник обривається дуже раптово, мабуть кохана не забарилась його забрати. Можливо, цей хлопака був Ясиним пращуром, початківцем роду, втім я нічого не знайшов про чоловіків, які постраждали від « не прокляття» Долі й Морани. 

- Гадаю й не знайдеш. Важко знайти інформацію у цьому світі геть про інший. Важко, але можливо.

  Ми ще трохи посиділи, теревенячи про різне, аби відволіктись від власних похмурих думок, а потім Вій порталом відправився в родове гніздо, а я винайняв чаромобіль і поїхав додому. Врешті дізнався назву цього агрегату. Коли я зайшов всередину, одразу ж відчув щось недобре. Ясю знайшов непритомну у підвалі поруч із старовинним дзеркалом. Цього ще не вистачало...