Розділ перший. Мати і син

2018-й рік, Україна

1

Весна набирала обертів. Коли потеплішало, в котеджному містечку «Лісова пісня», розташованому неподалік Києва, значно побільшало мешканців. Власники будинків поспішали перебратися з міських осель на природу, аби насолоджуватися чистим повітрям, насиченим запахом хвої, веселим пташиним співом і красою кристально чистих озер, які живилися водою з численних підземних джерел.

На березі найбільшого озера розташувалися три великі садиби. Дві ховалися за високими мурами, а територію третьої можна було роздивитися крізь кований металевий паркан. Особняк, фасад якого білів за вишуканого малюнку ґратами, мав незвичайну форму, деінде стрічкове скління і багато великих, від підлоги до стелі, вікон.

Казали, що той будинок почали будувати ще в дев’яностих роках минулого століття, що згодом його будівництво «заморозили», а років п'ять чи шість тому ― поновили.

Від будинку до озера спускалися тераси зі сходами. На фоні чистого неба й прозорої води велика триповерхова будівля здавалася легкою і трошки казковою ― на думку знавців, то був справжній архітектурний шедевр.

В якомусь іноземному журналі навіть написали, що будинку в оригінальному стилі,  який стоїть на березі живописного озера неподалік Києва, не вистачає лише вітрил, аби поплисти по воді. Справді, дивлячись з протилежного берега на цю гарну споруду з палубами-терасами, могло здатися, що то не будинок, а корабель.

Особняк, що нагадував корабель, належав родині Ольшевських. Невелика сім’я складалася з двох людей ― статної п’ятдесяти трирічної жінки, на ім’я Маргарита Станіславівна, й її сина, Марка Володимировича, власника тієї ремонтно-будівельної компанії, яка збудувала неподалік озера котеджне містечко.

 Господиня будинку за освітою була мистецтвознавцем, але не працювала за фахом вже кілька років. Вона звільнилася з музею після того, як її син, розлучившись з другою дружиною, занедбав своє особисте життя. Маргарита Станіславівна наглядати за будинком, займалася садівництвом і опікувалась сином. Що ж до Марка Володимировича, то він бував вдома досить рідко, бо багато працював. Офіс ремонтно-будівельної компанії, яка йому належала, містився в Києві. Зазвичай Марк Володимирович приїжджав з роботи пізно ввечері, а вранці ― знову їхав до Києва. По суботах і неділях Ольшевский працював удома, в просторій кімнаті з двома скляними стінами. За однією з них виднілося озеро, а за другою ― магнолія, кілька сосен і великий старий дуб. Ця простора кімната займала майже третину першого поверху й правила господарю за кабінет, художню майстерню і бібліотеку.

2

 Якось наприкінці квітня у Маргарити Станіславівни видався непростий день. Вранці син поїхав на роботу, не поснідавши. За годину після його від’їзду хатня робітниця попрохала відпустити її до вечора, а десь о півдні пані Ольшевській зателефонували з лікарні, в якій вона нещодавно проходила обстеження, і сказали, що хоча результати її аналізів непогані, їй краще все ж таки не зволікати з операцією.

Погода того дня була огидною. Темні хмари заполонили небо; мов навіжений, вив вітер, і лив нескінчений дощ. Аби відволіктися від поганих думок, Маргарита Станіславівна зайшла в Інтернет і знайшла там дві статті про сина. В першій писали, що відомий бізнесмен Марк Ольшевський жахливо поводиться з жінками, що в побуті він справжній деспот і тиран. Що саме через це популярна співачка Жанна Русакова пішла від нього. В другій статті йшлося про те, що після розлучення з Жанною Русаковою пан Марк почав міняти жінок, як рукавички, і що зараз він потайки зустрічається з молоденькою танцівницею, яка не хоче називати своє ім’я. Мов, ця приваблива молода жінка стверджує, що Марк Ольшевський брутальна, жадібна й егоїстична людина. Що ця дівчина, так само, як і співачка Жанна Русакова, теж хотіла від нього піти, але він не дозволив їй цього зробити, почавши погрожувати. Мов, ця дівчина дуже злякалася погроз свого коханця, бо чотири роки тому ходили чутки, що його перша дружина загинула під час відпочинку на Балі не просто так. Але все ж таки ця дівчина набралася сміливості для того, щоб  розповісти всім про свої стосунки з Марком Ольшевським.  Вона заявляє, що зараз настроєна дуже рішуче й звернеться  до поліції, якщо він  і далі буде їй погрожувати, вимагаючи, аби вона залишилася з ним.

Прочитавши ці статті, Маргарита Станіславівна замислилась. Хіба може таке бути правдою?.. Марк завжди шляхетно поводився з жінками. До того ж, він дуже багато працює. Може, він перейшов комусь дорогу? Та нібито ні… Але ж хтось таки поливає його брудом… І це саме в той час, як у неї виникли проблеми зі здоров’ям!.. А, може, в цих статтях таки є частка правди? Щось таке, чого вона не знає про сина? «Треба негайно з ним поговорити і все з'ясувати, ― вирішила жінка. ― Так, негайно!»

3

Марк Володимирович повернувся додому біля десятої години вечора й ще з порогу сказав, що страшенно зголоднів.

Після вечері, коли хатня робітниця, прибравши зі столу, пішла на кухню, Маргарита Станіславівна сказала, що хоче з ним побалакати.

Марк нетерпляче подивився на матір.

― Справді? Про що саме ти хочеш поговорити зі мною?

― Та про тебе, синку, про тебе!

― Сьогодні в мене сьогодні був важкий день. Я зустрічався з кількома інвесторами й страшенно втомився. Більше за все на світі мені хочеться зараз відпочити. Може, відкладімо цю розмову на завтра? ― Марк здогадувався, про що саме піде мова. Не інакше, як про те, що йому треба якомога скоріше одружитися з якоюсь гарною дівчиною.

― Ні, ― наполегливим тоном промовила Маргарита Станіславівна, ― давай поговорімо прямо зараз, синку! Мені вже набридло вислуховувати від тебе різні відмовки. До того ж це не займе багато часу.

― Що ж, добре… ― Марк вмостився в крісло біля каміну. ― Говори, я слухаю тебе! ― Зітхнувши, він подивився у вікно. Надворі було темно й вітряно. «Треба буде зателефонувати Гайворонському, ― міркував він, слухаючи ледь чутний шум вітру та стогін дерев у садку. ― Запропоную йому інші умови, може, він і погодиться на них, а там побачимо…» ― Ольшевський голосно позіхнув ― йому страшенно хотілося спати.