Розділ 41. Це ще не кінець

Коли ми з Ірміаном повернулися до кам'яного карнизу, з якого все почалося, вся група вже була на ногах, і більшість стражників встигла спуститися вниз. Дерек вже встановлював біля підніжжя гори артефакти, і про щось сперечався з одним із своїх підлеглих.

- Що трапилося? – мій чоловік відразу підійшов до захопленої розмовою чоловіків.

- Маркус стверджує, що пару секунд тому магмплітуда була на два магарни вище, але я сам перевіряв, і вона не змінюється ось уже хвилин п'ятнадцять, - навряд чи стражник почав брехати, а раз побачив щось, значить так і було.

- Може якийсь залишковий сплеск, - я підійшла ближче, і згаданий раніше Маркус знову привернув увагу своїх командирів:

- Ось зараз дивіться, те саме, - мій чоловік підійшов до артефакту, дивлячись на його покази.

- Може він несправний? – зробив припущення, але Дерек мав іншу думку:

– Або на нього щось діє. Астелія, ви не могли б встати ось сюди, - він вказав на п'ятачок біля самої гори, і я охоче перемістилася туди, стрілка приладу відразу стрибнула в правий кут, показуючи чи не максимальне відхилення, - А тепер будь ласка відійдіть, - я знову без питань виконала те, про що мене просили, і судячи з вигуків чоловіків, всі ці маніпуляції не були марними.

- Маленька, а ти можеш віддати мені на якийсь час луску і знову повторити наближення до артефакту? - я ствердно кивнула Ірміану, і повторила все точно до деталей, прилад на мої рухи ніяк не відреагував, зате варто було чоловікові підійти трохи ближче, як його стрілка завагалася, показуючи підвищену магмплітуду.

- Чорт його побери! - Дерек ошелешено дивився на прикрасу, яку мій лорд тримав у руках, і почухав потилицю, - і що тепер робитимемо з цією штуковиною? – питання звичайно цікаве, але відповідь на нього була одна:

– Тут я його не залишу. Та й не факт, що з іншими артефактами з цієї колекції справи якісь інакші, все ж таки ніхто їх не перевіряв, - чоловік кивнув на мою заяву, і махнув рукою, підзиваючи всіх стражників на малу пораду:

- Зараз ми закінчимо перевірку місцевості, дані відразу будуть передані до центру, а після цього розділимося на групи по троє та обстежимо навколишні сектори. Я хочу зрозуміти що ж змінилося після того, як ми забрали луску дракона з надр Самотнього Піка, - чоловіки відразу розосередилися, прийнявши в свої групи по жінці. - Візьміть з собою переговірники, зв'язок тримаємо кожні п'ять хвилин. Щойно побачите щось підозріле – повідомляйте негайно. Жодних геройств або ризиків, ми всі повинні повернутися назад, - артефакти опинилися в руках у провідних стражників у трійці, і після цього чоловіки розділили між собою сектори.

- Думаєш, ситуація змінилася? - Дерек підійшов ближче, поглядаючи на сполошену Амелію.

- Є всі шанси так вважати. Асті, подивися, мені здається, що з твоєю сестрою щось не так, - я обсмикнулася в її бік і помітила, як Амі стиснула свою голову, ніби та розривалася на частини, а після цього і сама відчула хвилю болю, що наринула на мене. - Астеліє… Люба… - голос Ірміана звучав приглушено, я ж потяглася кудись углиб себе, а після цього по нашому сімейному зв'язку разом із сестрою помчала кудись далеко до столиці Північної провінції, туди, де по венах Кіралії потік рідкий вогонь, звертаючи нашу непідготовлену сестричку у дракона.

P.S. У цьому перша частина історії завершується. Що чекає на героїв попереду і чому Кіра почала обернення у дракона ми зможемо дізнатися у другій частині. Але в мене постало питання: чи варто продовжувати історію? На даному етапі я планую завершити цю частину, а продовжити написання трохи пізніше, додавши до цієї книги ще одну частину, присвячену третій сестрі Стайлінг. Дякую всім, хто був зі мною під час написання історії. Вона вийшла трохи не такою, як я планувала. Занадто багато емоцій та сліз, але без них, на жаль, становлення дракониці Астелії було б неможливим. Хотілося б почути Вашу думку щодо цієї частини та її продовження. Чи потрібно, чи достатньо того, що вже є? Книга залишиться безкоштовною доки я не наважуся додати ще одну частину.