Розділ 23. Останній привал перед ривком

Особливо мудрувати ми не стали, вирішивши йти навпростець. Чоловіки знову вишикувалися півколом, узявши наше дівоче тріо в імпровізоване кільце. Закривали нашу групу крижані леви, які продовжували йти з нами, відстаючи лише на кілька десятків метрів.

- Попереду велике магічне випромінювання, - зазначив Дерек, і Ірміан підійшов ближче, розглядаючи лише їм зрозумілі синусоїдальні сигнали на екрані.

- Підійдемо ближче. Ти надіслав дані до центрального штабу? – приблизно годину тому зв'язок із Дрейком відновився, і ми дізналися про себе багато нового, включаючи те, що він більше за нас і на крок від себе не відпустить. Так-так, Христині теж дісталося, не лише мені отримувати від чоловіка. І це ще Кілларіан не в курсі подій, бо я відчуваю летіла б моя біла дракониця назад до Сайнії на всіх парах.

- Так, відповіді поки що не було, але дані вони отримали. Мабуть обробляють і ведуть підрахунки, - вже в чому, а в циферках аналітики, які працюють на мого чоловіка, розбираються. Сподіваюся, вони нам скажуть хоч щось втішне.

- Добре. Потрібно вирішити, що робимо далі. Ідемо ланцюжком чи відправимо вперед розвідку? – у таких питаннях Ірміан звик радитися з другом, але Дрейк зараз займався справами штабу, тому мій чоловік вирішив довіритись його заступнику.

- Можемо рухатись парами з невеликим відставанням. Так ми і ланцюжок замкнути встигнемо, і якщо раптом хтось потрапить у пастку, не догодимо в неї всі гуртом, - у пропозиції помічника було зерно істини, тому мій лорд на нього погодився:

- Чудова ідея. Так і зробимо. А зараз привал двадцять хвилин, - сказав голосно, щоб усі почули, а сам тим часом взяв магічний уловлювач і покликав Дерека трохи убік від основної групи.
Так-так, секретики, мій любий…
Говорили вони на очах у всіх, але трохи осторонь, тому підійти і підслухати не було жодної можливості, хоча руки так і свербіли. Ну нічого, я все одно дізнаюся що вони там обмірковують, або я буду не Астелія Стайлінг (так-так, це сімейна риса моїх батьків передалася і всім їхнім дочкам).

- Цей вираз обличчя, мені він знайомий, - поряд з'явилася Амелія і простежила за моїм поглядом. - Тобі варто навчитися більше довіряти своєму чоловікові. Навряд чи там інших дівчат обговорюють. Швидше за все розмовляють про магічний фон довкола. Звернула увагу, що сила буквально іскриться? - я з сумнівом подивилася на сестру, і потяглася до свого дару, намагаючись намацати магічні обурення, про які вона говорила.

- Ого, - відчуття легкості розлилося по тілу, щойно я торкнулася магії повітря. Це п'яніло, так і хотілося трохи підняти руки, щоб полетіти.

- Гей, тільки без витівок, - обсмикнула мене Амі, опускаючи на землю, а то я встигла відірватися на добрих півметра, - ще не вистачало ловити тебе, коли ти втратиш зв'язок зі своєю магією десь високо в небі, - так, стати кістлявою м'ясною ляпкою зовсім не хотілося, тож я постаралася відключити всі емоції, повернувшись до нагальних проблем.

- Дякую, - посміхнулася сестрі і попрямувала у бік основної групи, заговоривши про справи насущні. - Може нам варто перекусити перед черговим марш-кидком? - Запитала, але у відповідь отримала лише здавлене зітхання.

- Дивіться, - промовила приголомшена Христина, і ми всі розвернулися до Самотнього Піка, на вершині якого засяяла Крижана Дракониця.

- Здається, нам ненав'язливо натякають, що йти треба туди, - нервово посміхнулася Амелія, і всі ми ствердно кивнули, погоджуючись із моєю сестрою.

- Ходімо, - тим часом Ірміан уже повернувся після розмови з Дереком, який вишиковував своїх підлеглих у бойові пари.