Розділ 22. Третє випробування… пройдено

- Він на підході, я вже чую наближення нашої групи, - прошепотіла Амелія, а я сумно зітхнула.

- Хіба можна бути до такого готовою? Він мене живцем тут прикопає в кучугурі, і навіть наявність свідків не зупинить мого лорда.

- Астелія! - Ну ось, пиши пропало, чоловік з'явився, - Ти!

- Я… - з каменю мені довелося все-таки встати, адже, дивлячись знизу-вгору на Ірміана, я почувала себе комашкою.

- Іди сюди, - він розкрив свої обійми, і я недовірливо ступила вперед, міцно притискаючись до теплих грудей мого лорда. - Я з тобою посивію раніше, - десь я таке вже чула. Чи не від батьків?

- Тут така справа, - промимрила, а потім все ж таки взяла себе в руки і подивилася прямо в очі коханому. - Пам'ятаєш загадковий текст на листку, принесеному Амелією?

- А що з ним? - Чоловік був сама серйозність, і я раптом усвідомила те, що йому довелося пережити, коли його дружина самовільно зробила крок у пастку.

- Так от пророцтво справджується. Все, що відбулося нещодавно – це частина випробування, яке влаштувала Темна Богиня. Для мене... - ну т, майже все спихнула на одну з сестер, а сама я ніби як біла і пухнаста, і зовсім не мотаю своєму благовірному нерви. - Скажи, що ти пам'ятаєш останнім перед тим, як ми опинилися нарізно? - Вирішила все ж таки уточнити, раптом я помиляюся.

- Ти наказала нам йти разом, також всією групою ми провалилися в печеру, де ти зникла за крижаною стіною поки я з Дереком перевіряв прохід, - я кивнула, приймаючи його відповідь.

– Це вже траплялося. Двічі. Але щоразу мені потихеньку вдається змінити події на нашу користь. Вперше я бачила дух Христини, а потім знайшла її тіло. Потім це була Амелія. Правда мені все ж таки вдалося врятувати сестру. І ось ми тут… - зізнання лилися з мене річкою, а Ірміан ступив ближче і, міцно обійнявши, почав гладити мене по волоссю.

- Асті… Маленька моя, - ну і як тут не розплакатися, коли на тебе ТАК дивляться? – Ти можеш поділитись зі мною всім, що тебе турбує. Але благаю, не мовчи наступного разу, - я ствердно кивнула, закопавшись обличчям у теплому одязі чоловіка.

- Вибач, я просто боялася щось зробити не так, і зовсім не хотіла від тебе нічого приховувати. Так вийшло, - таке собі виправдання, але це було правдою. Я боялася своїми словами нашкодити рідним і мріяла самотужки пройти випробування, щоб захистити тих, хто мені справді дорогий.

- Я розумію. Але давай наступного разу все ж таки ти мені трохи більше довірятимеш, і ми пройдемо все, що приготує для нас Богиня, разом? - Чоловік уважно подивився в мої очі, і я погоджено кивнула.

- Добре, - прошепотіла ледве чутно.

- Ах, яка пара. Любо на вас дивитися, - я різко обернулася, спрямувавши свій погляд на Темну.

- Що тобі потрібно? - Ірміан засунув мене собі за спину і потягся до зброї.

- Не роби дурниць, крижаний. Я лише прийшла сказати, що третє випробування пройдено. Ви можете забрати свою нагороду, - дівчина посміхнулася, збираючись іти.

- Навіщо тобі все це? - Мій лорд швидко ступив уперед, перегороджуючи Богині шлях. - Тільки не кажи мені, що всього лише хотіла віддати намисто.

- Не лише... Магія. Ви відчуваєте, що вона змінюється? - Протягнула Темна, а я задумалася. Спочатку спонтанні спалахи адептів у всіх академіях, потім сходження лавини в Пустоші. Немов сама природа нас про щось попереджала. - А ти маєш рацію, універсальна. Іноді в твою голову приходять справді правильні думки.

- Я не універсальна, Ви мене сплутали з сестрою, - поправила темноволосу, але та лише посміхнулася, зникаючи:

- Поки що... Поки ще не універсальна, - і що б це означало? Так, у мене відкрилася магія повітря крім крижаної. Але це не робило мене магом-універсалом.

- Щось мені це подобається все менше і менше, - промовив Ірміан, і я була з ним цілком згодна, - Давай повернемося до хлопців, треба намітити наш подальший шлях.